Корольовський районний суд Житомира 22 вересня 2026 року розглянув питання про запобіжні заходи дев’ятьом обвинуваченим у резонансному провадженні щодо вимагання, вбивства, зґвалтування та викрадення людей — так званої “коростишівської банди”. Строки чинних запобіжних заходів спливали, і суд, задовольнивши клопотання прокурора, ухвалив нові рішення про їх продовження на 60 діб: вісім обвинувачених залишилися під вартою без права внесення застави, один — під нічним домашнім арештом.
Захист заперечував і пропонував більш м’які альтернативи, однак суд залишив запобіжні заходи без змін.
Ідеться про самостійний процесуальний етап уже тривалого провадження, а не про повторне повідомлення про первинне обрання тримання під вартою: перших вісьмох підозрюваних затримали ще 16–18 серпня 2023 року.
Хронологія провадження
Провадження триває понад три роки. За наявними відкритими даними, 16 серпня 2023 року затримали перших вісьмох підозрюваних у вимаганні коштів у мешканців Житомирської області, включно з військовослужбовцем Збройних сил України, від якого, за версією слідства, вимагали 190 тисяч гривень; наступного дня їм обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Пізніше слідство встановило причетність учасників групи до зґвалтувань, викрадення людей і вбивства 23-річного учасника антитерористичної операції, а коло підозрюваних розширилося до десяти осіб. У грудні 2023 року в межах цього провадження затримали депутата Коростишівської міської ради Михайла Лукомського. Обвинувальний акт стосовно десяти обвинувачених прокуратура направила до суду в липні 2024 року, а розгляд по суті розпочався лише 17 лютого 2025 року — після серії з дев’яти перенесень підготовчих засідань, які прокуратура публічно пов’язувала з неявками захисників обвинувачених. За наявними даними, у межах провадження суд має дослідити показання близько 22 свідків і потерпілих; за оцінками медіа, від дій групи постраждало понад 30 сімей. Ці кількісні дані наведені за матеріалами відкритих джерел і не є офіційною статистикою суду чи прокуратури.
28 жовтня 2025 року суд виділив в окреме провадження справу щодо Михайла Лукомського і зупинив її розгляд у зв’язку з його мобілізацією до Збройних сил України — це стосувалося десятого обвинуваченого, і саме з цієї причини 22 вересня питання про запобіжний захід вирішувалося лише щодо дев’ятьох.
Позиція захисту: чинна норма проти автоматичного продовження варти
У кримінальному процесуальному праві тримання під вартою не є безальтернативним запобіжним заходом навіть за винятковими режимами: Конституційний Суд України рішенням від 19 червня 2024 року у справі за конституційними скаргами Бичкова та Бая визнав конституційною частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, водночас прямо вказавши, що законодавець зобов’язаний забезпечити наявність у кримінальному провадженні принаймні одного більш м’якого запобіжного заходу, а обмеження свободи допустиме лише на підставі вмотивованого рішення суду з урахуванням обґрунтованої підозри, конкретних ризиків і принципу домірності. Із цих самих засад виходить стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: пункти 3 і 4 цієї статті вимагають, щоб обмеження права на свободу ґрунтувалося на передбачених законом підставах і встановленій процедурі, а тривалість тримання під вартою підлягала періодичній судовій перевірці на предмет збереження цих підстав.
Із наявного опису засідання 22 вересня випливає, що захист заперечував проти продовження варти і пропонував альтернативу, однак мотивувальна частина ухвали суду — конкретні підстави, з яких суд визнав збережений ризик переховування чи перешкоджання провадженню для кожного з восьми обвинувачених, а також чому запропоновані захистом альтернативи не забезпечують цих же цілей, — на момент підготовки матеріалу не оприлюднена. Це процесуальна деталь, яку слід відрізняти від самого факту продовження: рішення суду про продовження запобіжного заходу є ухваленим фактом, тоді як обґрунтованість цього рішення за критеріями статті 5 Конвенції можлива для оцінки лише після ознайомлення з текстом ухвали. Сама тривалість тримання під вартою — понад три роки з моменту затримання у серпні 2023 року — є фактором, який відповідно до практики Європейського суду з прав людини з часом посилює тягар обґрунтування для сторони обвинувачення: чим довше триває тримання під вартою, тим конкретнішими і вагомішими мають бути підстави для його продовження. Це аналітичне зауваження про застосовний стандарт, а не висновок про порушення статті 5 Конвенції в цій конкретній справі: наскільки відомо, жоден з обвинувачених у цьому провадженні не звертався із заявою до Європейського суду з прав людини, а тяжкість і множинність інкримінованих діянь є одним із факторів, які практика Суду визнає такими, що можуть виправдовувати тривале тримання під вартою за наявності належного обґрунтування в кожному конкретному рішенні.
Неявка захисника і клопотання прокурора про дисциплінарне реагування
Заплановане на 22 вересня дослідження показань свідків не відбулося через відсутність у засіданні адвоката Миколи Врублевського, який здійснює захист обвинуваченого Романа Колота. Оскільки допит свідків без участі захисника обвинуваченого порушував би право на захист, суд для вирішення власне питання про запобіжний захід залучив іншого адвоката — Лисицького, що спричинило відкладення засідання більш ніж на дві години. Прокурор Максим Супрунов заявив про необхідність дисциплінарного реагування щодо відсутнього захисника, мотивуючи це відсутністю з його боку письмової заяви з попередженням про неявку.
Ця заява прокурора є лише клопотанням однієї зі сторін провадження, а не фактом відкриття дисциплінарного провадження: відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” питання дисциплінарної відповідальності адвоката належить до виключної компетенції кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка розглядає скаргу самостійно, оцінюючи, зокрема, чи був адвокат належним чином повідомлений про дату засідання і чи існували поважні причини неявки — сама лише відсутність письмового попередження про неявку, за наявною узагальненою дисциплінарною практикою, не є автоматичним доказом дисциплінарного проступку без перевірки цих обставин. Власне пояснення адвоката Врублевського щодо причин відсутності в матеріалах, доступних на момент підготовки цього тексту, не наведене.
Що далі
Наступне засідання у справі призначене на 1 жовтня 2026 року. Запобіжні заходи щодо восьми обвинувачених продовжено до приблизно 21 листопада 2026 року (60 діб від дати ухвали), після чого суду знову доведеться вирішувати питання про їх продовження чи зміну.
Читайте також на ADVOKAT POST
- За ч. 6 ст. 176 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід: КСУ — конституційне обґрунтування, застосовне до аргументу захисту про доступність застави чи домашнього арешту як альтернативи варті в цій справі.
- Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.3 і п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ — стандарт обґрунтування судових рішень про тримання під вартою, застосовний до оцінки тривалого перебування обвинувачених під вартою в цьому провадженні.
- Узагальнення дисциплінарної практики щодо неявки адвокатів у судові засідання — критерії, за якими дисциплінарні органи адвокатури оцінюють поважність причин неявки адвоката в засідання, релевантні до заяви прокурора про адвоката Врублевського.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.