Судовий розгляд щодо застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні

Судовий розгляд клопотання сторони обвинувачення про застосування до особи примусових заходів медичного характеру лише на підставі позиції законного представника та захисника особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, які не заперечували фактичні обставини й погодилися з недоцільністю їх повного дослідження, є фактичним розглядом цього клопотання у спрощеному порядку, що може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обставини справи: суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_10, перебуваючи в стані неосудності, із застосуванням пістолета щільно впритул здійснила постріл у ліву лобно-скроневу ділянку голови свого чоловіка ОСОБА_11, чим заподіяла останньому смертельне одиночне вогнепальне сліпе кульове поранення голови.

Надалі ОСОБА_10 здійснила не менше двох пострілів із пістолета та револьвера у ліву ділянку грудної клітки своєї малолітньої дочки ОСОБА_12, чим спричинила останній легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся до місцевого суду із клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_10, в якому йшлося про те, що остання вчинила в стані неосудності
суспільно небезпечні діяння, що містять ознаки кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 15 – пунктами 2, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: Місцевий суд, за результатами розгляду вказаного клопотання, дійшов висновку про необхідність кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_10 як суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство) – щодо вбитого чоловіка, а також за ч. 2 ст. 125 КК, а саме легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я – щодо доньки. Такі свої висновки місцевий суд обґрунтував тим, що стан неосудності ОСОБА_10, в якому вона перебувала на момент вчинення інкримінованих дій, виключає можливість кваліфікації діяння останньої за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 – пунктами 2, 13 ч. 2 ст. 115 КК, з огляду на те, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння.

Місцевий суд застосував до ОСОБА_10 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду та застосував до ОСОБА_10 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом. В решті залишено без зміни цю ухвалу.

У касаційній скарзі представники потерпілого, серед іншого, вказують про
невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, про неправильну кримінально-правову оцінку дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 125 КК.

Позиція ККС: скасовано рішення судів попередніх інстанцій та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: ККС встановив, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування закону України про кримінальну
відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального
закону та зроблено необґрунтований висновок щодо кримінально-правової
оцінки дій ОСОБА_10 за епізодом щодо доньки саме за ч. 2 ст. 125 КК.

ККС наголошує, що у цьому провадженні до ОСОБА_10, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не застосовувалось будь-яке покарання. Мало місце застосування судом примусових заходів медичного характеру, які покаранням не є. Такі заходи застосовуються з метою лікування неосудної особи.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 125 КК є неправильним застосування положень кримінального закону та суперечить практиці ВС, зокрема висновку щодо застосування норми права, який міститься у постанові ОП від 16.01.2023 року у
справі No 761/37225/20.

Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що цей суд урахував позицію законного представника та захисника ОСОБА_10, які не заперечували фактичні обставини та погодилися із недоцільністю їх повного дослідження, і фактично здійснив судовий розгляд клопотання сторони обвинувачення щодо ОСОБА_10 у спрощеному порядку. Проте кримінальний процесуальний закон дозволяє будь-які спрощення під час судового розгляду лише у тому разі, якщо учасники судового розгляду, передусім обвинувачений, не оспорюють фактичних обставин вчиненого. Вочевидь така процедура незастосовна щодо неосудних осіб. Застосування спрощених підходів у поєднанні зі зміною кримінально-правової оцінки дій неосудної особи судом без дослідження доказів у цьому провадженні є неприпустимим.

З системного аналізу КПК слідує, що законодавець покладає на суд обов’язок під час розгляду клопотання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру, ураховуючи те, що така особа є неосудною і не усвідомлює свої дії та події, що відбуваються з нею, здійснити повне та всебічне дослідження матеріалів, якими обґрунтовується дане клопотання, а також на підставі такого дослідження встановити усі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.02.2023 у справі No 570/816/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930531