Запізніле складання протоколу про затримання особи є виправданим у тій ситуації, коли об’єктивні причини спонукали уповноважену особу діяти саме таким чином.
Після затримання особи, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона вчинила особливо тяжкий злочин (ст. 12 КК), відповідна службова особа зобов’язана забезпечити участь захисника в такому кримінальному провадженні. Водночас КПК дає можливість особі мати захисника як за рахунок держави, так і за власним вибором.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27 — ч. 3 ст. 28 — пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27 — ч. 3 ст. 28 — ч. 1 ст. 263 КК; ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28 — пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 — ч. 1 ст. 263 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційних скаргах сторона захисту стверджує про порушення положень ст. 208 КПК під час затримання засуджених, у тому числі про порушення права на захист.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: за результатами касаційного перегляду колегією
суддів ККС не встановлено істотного порушення вимог кримінального
процесуального закону.
Згідно із матеріалами кримінального провадження 08.02.2019 о 14:00
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було затримано в порядку, визначеному КУпАП, у зв’язку із тим, що вони перебували в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, чим вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 202 КУпАП. На підставі вказаного працівниками прикордонної служби було складено протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та здійснено адміністративне затримання цих осіб із зазначенням дати, години та місця затримання.
У подальшому начальником відділу прикордонної служби було скеровано до місцевого правоохоронного органу повідомлення від 08.02.2019 про виявлення
ознак кримінального правопорушення у зв’язку із виявленням у ОСОБА_4 пістолета та 9 набоїв до нього. В цей же день засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було затримано за правилами, визначеними КПК.
З матеріалів справи вбачається, що у протоколах затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 детально відображено підстави затримання, роз’яснено їм права та обов’язки, передбачені ст. 42 КПК, засуджених ознайомлено зі змістом положень
статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, про що ними поставлено
власноручні підписи. На виконання вимог частин 1, 4 ст. 213 КПК про затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлено їхніх матерів та регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Затримання проводилося за участю двох понятих, яким було роз’яснено їхні права та обов’язки згідно зі статтями 11, 13, 15, 223 КПК.
За наслідками складення протоколів затримання заяв, зауважень чи клопотань ні від кого не надійшло. Протоколи підписані усіма учасниками цієї процесуальної дії, зокрема, засудженими, понятими та слідчими, які їх склали, а копії вручено засудженим та їхнім захисникам. Також кожному засудженому вручено під підпис пам’ятку про процесуальні права та обов’язки як підозрюваної особи.
У протоколі затримання ОСОБА_3 вказано, що він складений 08.02.2019 з 23:30 по 23:55 з одночасним відображенням у його тексті години фактичного затримання — 21:05 тієї ж дати, а норми КПК не вимагають складання протоколу затримання в ту ж годину, коли особу було затримано. Зокрема, ч. 5 ст. 208 КПК вказує на саму обов’язковість складення протоколу затримання із зазначенням у ньому години і хвилини затримання. Тобто, КПК допускає випадки, коли фактичне затримання особи і складання протоколу про це можуть не співпадати у часі з урахуванням певних умов (наприклад, віддаленість місця затримання особи від адміністративної будівлі уповноваженого органу, введення правового режиму воєнного стану тощо). Запізніле складання протоколу про затримання особи є виправданим у тій ситуації, коли об’єктивні причини спонукали уповноважену особу діяти саме таким чином.
З наведеного вище вбачається, що органом досудового розслідування не було
порушено статей КПК, які регулюють порядок затримання особи та його оформлення.
Сторона захисту також стверджує про порушення права засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на захист.
Після затримання особи, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона
вчинила особливо тяжкий злочин (ст. 12 КК), відповідна службова особа зобов’язана забезпечити участь захисника у такому кримінальному провадженні. При цьому КПК дає можливість особі мати захисника як за рахунок держави, так і за власним вибором.
З протоколів затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що вони виявили
бажання мати захисника з числа адвокатів, наданих центром безоплатної вторинної правової допомоги, що підтверджується їхніми підписами у цій графі протоколів. В подальшому регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано доручення від 08.02.2019, якими уповноважено захисників здійснювати захист ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Детальніше з текстом постанови ВС від 20.10.2022 у справі No 565/1354/19 (провадження No 51-443км20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106988921.