Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Трудовий договір vs цивільно-правова угода”, Данилова Мальвіна, доктор юридичних наук, суддя у відставці, перший проректор Науково-дослідного інституту соціальної безпеки, політики, права, фінансів та бізнесу, розповіла про особливості оподаткування виплат за трудовим та цивільно-правовим договором.
Відповідно до Конституції України, статті 67, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Визначення поняття «РОБОТОДАВЕЦЬ» міститься в таких нормативно-правових актах:
1. Закон України «Про охорону праці»
Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
2. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»
Роботодавець – власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
3. Закон України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності»
Роботодавець – юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа – підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Роботодавець із заробітної плати має перерахувати до відповідних фондів наступні податкові платежі:
- єдиний соціальний внесок (далі– ЄСВ)
- податок на доходи фізичних осіб
- військовий збір.
Єдиний Соціальний Внесок – передумова для отримання виплати застрахованим особам матеріального забезпечення у разі настання відповідних випадків, який надалі розподіляється у встановлених пропорціях між наступними фондами:
- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- Фонд соціального страхування на випадок безробіття
- Пенсійний фонд.
При укладанні цивільно-правової угоди таких внесків на зазначені фонди не будуть перераховуватися та працівник не отримає виплат.
Це перше чим відрізняється трудовий договір від цивільно-правової угоди.
Згідно з трудовим договором роботодавець повинен:
- нарахувати ЄСВ на зарплату працівника в розмірі 22% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»)
- утримати ПДФО за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ)
- утримати військовий збір — за ставкою 1,5% (пп. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
За цивільно-правовим договором із фізичною особою (не підприємцем) на суму винагороди:
- нараховується ЄСВ у розмірі 22%
- утримується ПДФО за ставкою 18%
- утримується військовий збір за ставкою 1,5%.
При трудовому договорі працівник отримує всі соціальні виплати, а при цивільно-правовому договорі отримує тільки винагороди.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно- правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму ЄСВ.
Працівникам, які на умовах трудового договору, потрібно платити зарплату не меншу мінімальної.
Особам, які працюють за ЦПД, — лише оплату за виконану роботу (надані послугу) без прив’язки до МЗП.
Працівникам надаються всі соціально-трудові гарантії, визначені КЗпП й іншим трудовим законодавством, а натомість для виконавця робіт (послуг) їх права й обов’язки обмежено умовами ЦПД та цивільним законодавством.