У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №16050, яким пропонується суттєво переглянути кримінальну відповідальність за злочин агресії та воєнні злочини, замінивши нинішні загальні конструкції Кримінального кодексу більш деталізованою системою складів, наближеною до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Йдеться про проєкт Закону «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою удосконалення законодавства щодо відповідальності за міжнародні злочини шляхом гармонізації з Римським статутом Міжнародного кримінального суду».
Документ зареєстрований 7 вересня 2026 року. Головним визначено Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. Станом на 16 вересня законопроєкт перебуває на опрацюванні в комітеті; на сайті парламенту оприлюднені текст проєкту, пояснювальна записка та порівняльна таблиця.
Ініціаторами законопроєкту виступила група народних депутатів, серед яких Олександр Бакумов, Сергій Іонушас, Максим Павлюк та інші.
Законодавча ініціатива продовжує імплементацію Римського статуту після його ратифікації Україною Законом №3909-IX від 21 серпня 2024 року. Тоді ж Україна ратифікувала відповідні поправки до Статуту, а у жовтні 2024 року були прийняті зміни до КК та КПК у зв’язку з ратифікацією.
Злочин агресії пропонують переписати за моделлю Римського статуту
Однією з принципових змін є нова редакція ст. 437 КК України.
Чинна конструкція оперує поняттями планування, підготовки або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту та ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.
Законопроєкт пропонує наблизити формулювання безпосередньо до ст. 8 bis Римського статуту: криміналізувати планування, підготовку, ініціювання або вчинення акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту ООН.
Одночасно пропонується конкретизувати поняття акту агресії та суб’єкта такого злочину.
Йдеться не про будь-яку особу, причетну до воєнних дій, а про особу, здатну фактично здійснювати контроль над політичними чи військовими діями держави або керувати ними.
Такий підхід відповідає конструкції злочину агресії у Римському статуті.
Замість однієї ст. 438 – каталог воєнних злочинів
Наймасштабніша частина законопроєкту стосується ст. 438 КК України.
Зараз ця стаття має значною мірою бланкетний характер і встановлює відповідальність за жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, примусове переміщення, розграбування національних цінностей та інші порушення законів і звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами України.
Законопроєкт пропонує відмовитися від такого узагальненого підходу і безпосередньо в Кримінальному кодексі закріпити розгорнутий каталог воєнних злочинів.
Пропоновані склади мають охоплювати, зокрема:
- воєнні злочини проти особи;
- злочини проти власності;
- використання заборонених методів ведення війни;
- використання заборонених засобів ведення війни;
- посягання на гуманітарні операції та неправомірне використання захисних символів;
- посягання на культурні цінності, захищені міжнародним гуманітарним правом.
Таким чином, замість необхідності щоразу встановлювати зміст конкретної міжнародно-правової заборони через бланкетну ст. 438 значну частину складів пропонується безпосередньо описати у КК.
Для кримінальної практики це може мати істотне значення насамперед для кваліфікації діянь, формулювання повідомлень про підозру та обвинувальних актів.
За окремі воєнні злочини – до довічного позбавлення волі
Проєкт також передбачає диференціацію санкцій залежно від характеру воєнного злочину та його наслідків.
За низку діянь пропонуються тривалі строки позбавлення волі, а за найбільш тяжкі випадки, зокрема якщо злочин спричинив загибель людини, – покарання до 15 років або довічне позбавлення волі.
Тобто законодавці пропонують відійти не лише від єдиної загальної конструкції ст. 438 КК, але й диференціювати відповідальність залежно від конкретного виду порушення міжнародного гуманітарного права.
Вербування дітей: пропонують прямо встановити межу у 18 років
Окремий блок змін стосується дітей у збройних конфліктах.
Законопроєкт передбачає кримінальну відповідальність за вербування або використання у збройному конфлікті осіб, які не досягли 18-річного віку, а також за пропаганду їх вступу до відповідних сил чи формувань.
Це ширший стандарт захисту, ніж мінімальний віковий поріг у 15 років, який міститься у низці положень Римського статуту щодо воєнних злочинів.
З КК пропонують прибрати дублюючі склади
Зміни торкнуться і розділу КК про військові кримінальні правопорушення.
Зокрема, проєкт передбачає вилучення окремих норм, які після створення спеціалізованого каталогу воєнних злочинів можуть дублювати нові положення, та перегляд ст. 434 КК.
Це має розмежувати власне військові кримінальні правопорушення і міжнародні злочини, для яких визначальним є зв’язок зі збройним конфліктом та порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Змінюється і кримінальний процес
Законопроєкт не обмежується Кримінальним кодексом.
Зміни пропонуються і до КПК, зокрема в частині підслідності проваджень щодо міжнародних злочинів.
Оприлюднений аналіз проєкту вказує, що Генеральному прокурору та визначеним ним прокурорам пропонується надати процесуальні механізми для зміни органу досудового розслідування у таких провадженнях, якщо цього потребує ефективність розслідування.
Для практики це важлива частина законопроєкту, оскільки міжнародні злочини часто охоплюють велику кількість епізодів, декілька регіонів, різні правоохоронні органи та значний масив доказів.
Окреме питання – злочини, вчинені до ухвалення нового закону
Законопроєкт містить перехідні положення, які мають забезпечити можливість кримінально-правової оцінки діянь, що були вчинені раніше і вже на момент їх вчинення становили злочини відповідно до міжнародного права.
Цей блок потенційно стане одним із найбільш дискусійних під час парламентського розгляду, оскільки має бути узгоджений із конституційним принципом незворотності дії закону про кримінальну відповідальність у часі та водночас із особливим статусом міжнародних злочинів.
Тому остаточне формулювання перехідних норм матиме принципове значення для розслідування злочинів, вчинених під час російської агресії до набрання чинності можливим майбутнім законом.
Для практики зміниться сама модель кваліфікації воєнних злочинів
У разі ухвалення законопроєкту №16050 для слідчих, прокурорів, адвокатів і судів зміниться сама техніка роботи з провадженнями щодо міжнародних злочинів.
Замість переважно бланкетної конструкції ст. 438 КК, яка вимагає встановлення конкретної норми міжнародного гуманітарного права, порушеної відповідним діянням, КК міститиме значно деталізованіші склади.
Водночас міжнародне гуманітарне право не втратить значення: воно залишатиметься необхідним для визначення існування та характеру збройного конфлікту, статусу потерпілих і об’єктів, допустимості методів та засобів ведення війни й тлумачення відповідних складів злочинів.
Зараз законопроєкт №16050 ще не прийнятий навіть у першому читанні і перебуває на стадії опрацювання у профільному комітеті. Тому його положення можуть бути змінені під час подальшого розгляду Верховною Радою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.