22 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лівобережного відділу
державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Суд установив, що в провадженні Лівобережного відділу державної виконавчої
служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – Лівобережний ВДВС у м. Маріуполі) перебуває виконавче провадження за судовим наказом місцевого суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, який пізніше було скасовано.
ОСОБА_1 звертався із заявою до Лівобережного ВДВС у м. Маріуполі з вимогою про направлення йому постанови про закінчення вказаного виконавчого
провадження, обчислення розміру заборгованості із сплати аліментів за цим
виконавчим провадженням та повідомлення його про вчинений розрахунок
заборгованості, але заявнику було відмовлено.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
Звертаючись до суду зі скаргою в порядку статті 447 ЦПК України, ОСОБА_1
послався на те, що відмова державного виконавця в обчисленні розміру
заборгованості із сплати аліментів за виконавчим провадженням порушує права
його неповнолітньої дитини, оскільки відсутність розрахунку заборгованості
унеможливлює її стягнення в судовому порядку.
У справі, яка переглядалася, встановлено, що рішенням місцевого суду, яке набрало законної сили, скасовано судовий наказ, на підставі якого відкривалося
виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1, та відмовлено останньому у видачі судового наказу.
Зі скасуванням судового наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження та яке покладало обов’язок на ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1, відпали правові підстави для стягнення аліментів та здійснення державним виконавцем відповідного розрахунку.
Тобто на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, не виникло
будь-яких правових наслідків матеріально-правового характеру, в тому числі щодо часу присудження аліментів та періоду їх сплати.
За скасованим судовим наказом не може існувати заборгованість зі сплати
аліментів у межах відкритого на його підставі виконавчого провадження, а отже,
не має підстав для вчинення державним виконавцем розрахунку такої
заборгованості, і подальшого спрямування такого розрахунку на вимогу ОСОБА_1.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного
висновку про дотримання державним виконавцем Лівобережного ВДВС у м.Маріуполі вимог Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі No 265/4428/18 (провадження No 61-14438св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/102149593