У Верховній Раді України одночасно перебувають два законопроєкти з ідентично сформульованою назвою про вдосконалення конкурсних процедур на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя — урядовий і депутатський, — і саме це паралельне існування двох моделей реформи однієї й тієї самої процедури є головним практичним наслідком реєстрації 10 вересня 2026 року урядового проєкту № 16018-1.
Суб’єктом законодавчої ініціативи цього проєкту є Кабінет Міністрів України, ініціатором подання за офіційною карткою значиться Прем’єр-міністр Сергій Корецький; проєкт передано на розгляд керівництву парламенту. Йому передував інший проєкт з тією самою назвою — № 16018 від 3 вересня 2026 року, внесений народними депутатами Володимиром Ватрасом, Іваном Калауром і Миколою Стефанчуком, який станом на 7 вересня 2026 року вже перебуває на опрацюванні в профільному комітеті з питань правової політики. Отже, до розгляду однієї й тієї самої реформи Верховна Рада підходитиме одразу з двома альтернативними текстами, і саме питання про те, яка з двох моделей — чи їх поєднання — ляже в основу остаточного закону, а не сам факт реєстрації, є тим, що матиме значення для практики.
Обставини
Реєстрація урядового проєкту стала конкретизацією раніше повідомленого рішення Кабінету Міністрів України: на початку вересня 2026 року Уряд схвалив пакет із трьох законопроєктів, які позиціонуються як частина заходів, необхідних для залучення міжнародного фінансування та покриття дефіциту державного бюджету, — окрім законопроєкту щодо ВККС і ВРП, пакет охоплює проєкти, що стосуються Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і АТ «Укрзалізниця». До моменту реєстрації в парламенті було відомо лише про сам факт схвалення проєкту Кабінетом Міністрів, без реєстраційного номера; тепер цей номер — 16018-1 — і встановлена сфера дії стали відомі: проєкт охоплює не лише Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, а й Вищу раду правосуддя.
Станом на момент підготовки цього матеріалу офіційна картка законопроєкту № 16018-1 не містить ані тексту самого проєкту, ані пояснювальної записки до нього — у відповідних розділах картки зазначено лише факт реєстрації, дату і суб’єкта ініціативи. З цієї причини будь-які твердження про те, як саме проєкт пропонує змінити роль міжнародних експертів у складі конкурсних комісій, критерії доброчесності кандидатів чи процедуру ухвалення рішень цими комісіями, на сьогодні були б передчасними: зміст обох законодавчих моделей — і урядової, і депутатської — стане предметом предметного порівняння лише після оприлюднення текстів проєктів і пояснювальних записок до них.
Чому це має інституційне значення
Правила добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя безпосередньо визначають архітектуру всієї системи суддівського врядування — від конкурсів на посаду судді до кваліфікаційного оцінювання чинних суддів і дисциплінарної практики щодо них. Роль конкурсних комісій із залученням міжнародних експертів у формуванні складу цих органів неодноразово ставала предметом публічної дискусії в адвокатській та суддівській спільноті — зокрема щодо самого правового статусу таких комісій і фактичного обсягу впливу міжнародних експертів на остаточне рішення, а також щодо строків, у які Вища рада правосуддя організовує формування конкурсних комісій для добору до ВККС.
Наявність одночасно двох законодавчих моделей з ідентичною назвою, але різними суб’єктами ініціативи, означає, що остаточний зміст реформи конкурсних процедур залежатиме від того, яку з моделей — або яку їх комбінацію в межах узгодження — Верховна Рада обере як основу для подальшого розгляду.
Читайте також на ADVOKAT POST
- “У нас що — іноземці, міжнародні експерти проголошуються представниками народу України?”: Лідія Ізовітова про статус Конкурсної комісії з відбору членів ВККС — критична позиція голови НААУ щодо фактичного обсягу впливу міжнародних експертів у складі конкурсної комісії з відбору членів ВККС, статус якої, за наявною інформацією, і покликаний уточнити новий законопроєкт.
- ВРП затягує з формуванням Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС — приклад процедурної проблеми (відсутність методології відбору кандидатів до конкурсної комісії), яку покликане усунути вдосконалення конкурсних процедур, згадане в назві обох законопроєктів.
- ВККС, яка на основі висновку Громадської ради доброчесності прийняла рішення поза межами процедури кваліфікаційного оцінювання, остаточно програла суд у ВП ВС — приклад процесуальних вад у діяльності самої ВККС, актуальний для дискусії про якість конкурсного добору членів цього органу, яку й покликана вдосконалити нова законодавча ініціатива.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.