Верховний Суд відхилив касаційну скаргу захисту і залишив без змін вирок щодо колишнього старшого слідчого в особливо важливих справах Управління СБУ в Одеській області Сергія Глівінського — 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та забороною обіймати посади в СБУ і правоохоронних органах протягом трьох років.
Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає. На відміну від повідомлень про підозру чи затримання, у цій справі винуватість особи встановлена таким рішенням суду, яке вже набрало законної сили і не може бути переглянуте в звичайному порядку.
Обставини справи
За встановленими судами обставинами, у лютому 2020 року детективи НАБУ розпочали розслідування щодо Сергія Глівінського; у червні 2021 року йому повідомлено про підозру за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, а в серпні 2021 року справу передано на розгляд до Вищого антикорупційного суду. За версією обвинувачення, підтвердженою вироком, Глівінський вимагав та одержав від громадянина США Девіда Джозефа Аулта неправомірну вигоду в розмірі 80 000 доларів США за вчинення процесуальних і слідчих дій, які мали пом’якшити застосований до іноземця запобіжний захід та скасувати арешт його майна і банківських рахунків.
Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок 20 березня 2024 року: 9 років позбавлення волі, конфіскація всього майна, позбавлення військового звання «старший лейтенант юстиції», заборона обіймати посади в органах безпеки та правоохоронних органах протягом трьох років, а також задоволено цивільний позов потерпілого на суму 3,13 млн грн.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 7 листопада 2025 року залишила цей вирок без змін. Захист подав касаційну скаргу до Верховного Суду, розгляд якої призначили на 10 вересня 2026 року; за результатами розгляду Верховний Суд відхилив скаргу захисту, залишивши вирок в силі.
Правова кваліфікація
Диспозиція частини четвертої статті 368 Кримінального кодексу України охоплює діяння, передбачене частинами першою–третьою цієї статті (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища), вчинене щодо неправомірної вигоди в особливо великому розмірі — тобто такої, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка 1 до статті 368 Кримінального кодексу України). Санкція за цією частиною — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з обов’язковою конфіскацією майна. Призначені Глівінському 9 років перебувають у межах цієї санкції, ближче до її нижньої межі.
Чинна судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема постанова від 12.08.2025 у справі № 941/1790/20, провадження № 51-3879км23) виходить із того, що відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає незалежно від факту вчинення чи невчинення службовою особою дій в інтересах того, хто цю вигоду надав, — сам момент прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання вигоди є достатнім для складу злочину. У цій справі, однак, за встановленими судами обставинами, відповідні процесуальні дії (пом’якшення запобіжного заходу, скасування арешту майна) фактично вчинялися, що не є обов’язковою, але додатково обтяжливою обставиною.
Чому це важливо
Це фінальна судова крапка в корупційній справі, яка безпосередньо стосується можливості торгівлі процесуальними рішеннями — запобіжним заходом та арештом активів — усередині органу досудового розслідування. На відміну від новин про підозру чи навіть вирок суду першої інстанції, які можуть бути змінені чи скасовані вищими інстанціями, постанова Верховного Суду за результатами касаційного перегляду є остаточною формою встановлення вини за українським кримінальним процесуальним правом.
Для адвокатської практики справа є також ілюстрацією того, що конфіскація майна як додаткове покарання за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України є обов’язковою, а не дискреційною санкцією, і призначається одночасно з позбавленням волі та забороною обіймати певні посади.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Відповідальність за одержання неправомірної вигоди, як і за вчинення інших діянь за диспозицією ст. 368 КК, настає незалежно від факту вчинення або невчинення певних дій одержувачем вигоди в інтересах іншої особи— доктринальна позиція Касаційного кримінального суду щодо моменту виникнення відповідальності за статтею 368 КК, застосована в аналізі цієї справи.
- Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру: суддя-спікер ВАКС Олексій Кравчук — розмежування конфіскації майна як покарання (застосованої у вироку Глівінському) та спеціальної конфіскації як окремого заходу кримінально-правового характеру.
- Юрисдикція у справі щодо зняття арешту з майна, накладеного під час досудового слідства — процесуальний механізм зняття арешту з майна в кримінальному провадженні, за втручання в застосування якого й засуджено Глівінського.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.