Відступ ВП ВС щодо змісту детального опису робіт, виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу

ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційні скарги ОСОБА_1 на постанови Східного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2021 року та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року та додаткові рішення Господарського суду Харківської області від 27 вересня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_6, Товариства з обмеженою
відповідальністю “Аксіома” про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договорів дарування частини частки в статутному капіталі ТОВ “Аксіома”, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 прийняли частину частки у статутному капіталі товариства.

Рішенням суду у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Під час розгляду справи по суті ТОВ “Аксіома”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
звернулися до суду першої та до суду апеляційної інстанцій із заявами про
відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суди першої та апеляційної інстанцій такі заяви задовольнили в повному обсязі.

Звертаючись із касаційними скаргами на рішення судів про стягнення витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 посилається на наявність суперечливої практики
Верховного Суду з питань, пов’язаних зі стягненням витрат на правничу допомогу щодо необхідності надання детального опису робіт та/або послуг у разі, якщо договором про надання правничої допомоги передбачено фіксовану вартість таких робіт/послуг.

Скаржниця зауважує, що вартість послуг на адвоката є завищеною, ТОВ “Аксіома” не подало детального опису наданих послуг; акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги не є розрахунком здійснених витрат часу при наданні правничої допомоги.

Також ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять великої кількості
документів, які були подані представником відповідачів 2, 3, 4, та на які адвокат
останніх витратив би значний час; всі процесуальні документи, подані представником від імені відповідачів 2, 3, 4, штучно створюють характер послуг, які просто дублюють зміст одна одної.

ОЦІНКА СУДУ

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі – Закон No 5076-VI) встановлено, що порядок
обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни
розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні
вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною
першою статті 30 Закону No 5076-VI як “форма винагороди адвоката”, але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації
гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону No 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру
витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат
учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих
послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду
встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх
розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу
не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126
ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності,
ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен
деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона
зобов’язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої
судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі No 638/7748/18, відповідно до якого неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення у повному обсязі заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також заяви ТОВ “Аксіома”. Зокрема, як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу не звернулася. Позивачкою було подано лише заперечення проти заяв відповідачів 2, 3, 4 про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. У цих запереченнях не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу. Позивачка також не зазначила, яким саме чином неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат разом із відзивом на позовну заяву завадило їй висловити свої міркування щодо неспівмірності таких витрат.

Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції про задоволення у повному обсязі заяви відповідачів 2, 3, 4
про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне зменшити їх розмір з огляду на їх неспівмірність із обсягом виконаної роботи для кожного із відповідачів 2, 3, 4.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у постанові No 922/1964/21 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706741.