05 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (далі – ПрАТ «СК «ЮНІВЕС») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Суд установив, що на автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ відбулася
дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортного засобу
«DAF TE95» з напівпричепом «Gray Adam», автомобіля марки «Iveсo Deily 35S1»,
автомобіля «Тoyota Land Cruiser Prado». У результаті ДТП від отриманих тілесних
ушкоджень загинув на місці події син позивача ОСОБА_4. За фактом ДТП внесені
відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як водія транспортного засобу «DAF TE95» з напівпричепом «Gray Adam» була застрахована в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ОСОБА_1 на адресу ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» подала заяву про виплату їй, як матері потерпілого внаслідок ДТП, страхового відшкодування моральної шкоди. На час звернення до суду з позовом страхове відшкодування не виплачено.
Суд першої інстанції позов задовольнив, стягнув із ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної
смертю потерпілого.
Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, відмовив у позові, посилаючись на те, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» не має відповідати за шкоду, завдану
внаслідок ДТП, яке сталося за участю водія ОСОБА_3 і призвело до загибелі сина
позивача, оскільки на момент ухвалення рішення в цій справі відсутні відомості щодо закінчення розгляду кримінального провадження за вказаною ДТП, тобто
не встановлена вина водія у вчиненні ДТП.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю потерпілого,
визначено у статті 27 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-
правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний
розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам
стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов’язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Верховний Суд зауважив, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності судового рішення у кримінальному
провадженні за фактом ДТП є такими, що не ґрунтуються на неправильному
застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм
процесуального права.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі No 208/4598/21 (провадження No 61-6997св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106660022.