Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 вересня 2026 року у справі № 990SCGC/22/25 (провадження № 11-161сап25) частково задовольнила скарги суддів Київського апеляційного суду Ігоря Паленика, Юрія Сливи та Віктора Глиняного і скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25, яким було залишено в силі рішення Другої дисциплінарної палати ВРП про подання про звільнення скаржників з посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Підставою для скасування стало не питання про наявність чи відсутність у діях суддів дисциплінарного проступку, а істотний процесуальний дефект: за версією Великої Палати, до 11 березня 2025 року ВРП жодного разу не заслухала скаржників по суті, не дослідила їхні пояснення й докази та не здійснила повноцінного розгляду їхніх скарг. Справу передано на новий розгляд ВРП у пленарному складі.
Обставини справи
Дисциплінарне провадження проти суддів Паленика, Сливи та Глиняного пов’язане з кримінальним провадженням, у якому судді Київського апеляційного суду фігурують як підозрювані (за наявними в медіа відомостями — у зв’язку з підозрою в отриманні неправомірної вигоди за скасування арешту майна у справі, повʼязаній з колишнім керівником АТ «Мотор Січ» В’ячеславом Богуслаєвим); ці кримінально-правові обставини самі по собі не є предметом постанови Великої Палати і в цьому матеріалі не оцінюються — обвинувачення в кримінальному провадженні не є встановленим судом фактом. Друга дисциплінарна палата ВРП внесла подання про звільнення суддів з посади за істотний дисциплінарний проступок; судді оскаржили це рішення до ВРП у пленарному складі.
За відомостями, викладеними в постанові Великої Палати, розгляд скарг суддів у пленарному складі ВРП тричі переносився, зокрема через зайнятість суддів-скаржників в засіданнях Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в межах того самого кримінального провадження. На засідання 11 березня 2025 року скаржників викликали на 10:00, а питання про розгляд їхніх скарг було чотирнадцятим у порядку денному; водночас на 16:30 того самого дня судді мали з’явитися до ВАКС як обвинувачені. У день засідання ВРП без завчасного повідомлення суддів перенесла розгляд їхнього питання з чотирнадцятого на друге місце порядку денного і розглянула скарги за відсутності скаржників, відхиливши їхні клопотання про відкладення розгляду.
Велика Палата визнала, що за таких обставин право бути заслуханим було забезпечено лише формально, а не реально й ефективно, що позбавило скаржників права на справедливий і публічний розгляд їхньої справи.
Правова кваліфікація: право бути заслуханим як складова права на захист
Звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку — захід, передбачений пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; процедура розгляду відповідного подання Дисциплінарної палати в межах ВРП визначена частиною третьою статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII. Ця чинна норма прямо не деталізує порядок заслуховування скаржника при перегляді рішення дисциплінарної палати в пленарному складі ВРП — відповідні гарантії Велика Палата вивела із загального права на справедливий і публічний судовий розгляд та права на захист.
Ключовий правовий висновок постанови: право бути заслуханим є складовою права на захист і має бути реальним та ефективним, а не суто формальним. Велика Палата прямо зазначила, що не надавала оцінки по суті доводам щодо наявності чи відсутності в діях суддів складу дисциплінарного проступку, а також щодо прийнятності та оцінки матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, — тобто це судова практика виключно щодо меж і змісту процедурних гарантій дисциплінарного провадження, а не щодо суті обвинувачення.
Це рішення продовжує лінію практики Великої Палати щодо контролю за дотриманням ВРП процедурних гарантій у дисциплінарних справах: раніше Велика Палата вже скасовувала рішення ВРП про догану судді Верховного Суду з підстав, повʼязаних із процедурними порушеннями під час розгляду дисциплінарної справи.
Окремо в фаховій дискусії неодноразово порушувалося питання про схильність ВРП до формалістичного або надмірно розширювального застосування дисциплінарних підстав; наведений у цьому матеріалі висновок Великої Палати про суто формальний характер заслуховування суддів є, на думку автора цього матеріалу, продовженням тієї самої загальної тенденції судового контролю за практикою ВРП, хоча сама постанова від 10 вересня 2026 року прямо цю паралель не проводить — це аналітичне зауваження автора, а не текст постанови.
Наслідки: не виправдання по суті
Постанова Великої Палати не означає, що судді визнані невинуватими у вчиненні дисциплінарного проступку, і не стосується допустимості доказів у пов’язаному кримінальному провадженні. Йдеться виключно про процедурний дефект розгляду скарг у ВРП.
Справу повернуто на новий розгляд ВРП у пленарному складі, де рада має забезпечити скаржникам реальну можливість бути заслуханими по суті, дослідити їхні пояснення й докази — і лише після цього ухвалити нове рішення щодо їхніх скарг на подання про звільнення.
Чому це важливо
Ця постанова формує сильну правову позицію саме для дисциплінарного провадження щодо суддів: судовий контроль за рішеннями ВРП охоплює не лише перевірку формальної відповідності процедурі (виклик, порядок денний, оголошення рішення), а й реальність можливості особи, щодо якої вирішується питання про звільнення, фактично представити свою позицію та докази. Для практики це означає, що саме по собі дотримання ВРП зовнішніх процедурних вимог — виклик скаржника, внесення питання до порядку денного — не є достатнім, якщо по суті скаржника не заслухали.
Водночас практичний результат для суддів Паленика, Сливи та Глиняного залишається відкритим: ВРП зберігає повноваження за результатами нового, належно проведеного розгляду знову підтримати подання про звільнення, якщо дійде такого висновку з дотриманням процедури.
Читайте також на ADVOKAT POST
- ВП ВС скасувала рішення ВРП про догану судді Верховного Суду Станіславу Голубицькому — аналогічний за типом прецедент: Велика Палата раніше вже скасовувала рішення ВРП у дисциплінарній справі судді з підстав, пов’язаних із процедурою розгляду.
- Periculum некоректного застосування Вищою радою правосуддя ч.2 ст.106 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»: суддя Жигалкін — фахова критика схильності ВРП до формалістичного застосування дисциплінарних підстав, суміжна з процедурним дефектом, який Велика Палата встановила в цій справі.
- Вища рада правосуддя звільнила суддю Оболонського районного суду за істотний дисциплінарний проступок— приклад застосування тієї самої підстави звільнення — істотного дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, — яка інкримінована й суддям у цій справі.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.