14 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатною,
встановлення над нею опіки та призначення опікуном, заінтересована особа –
Шевченківська селищна рада Харківської області як орган опіки та піклування.
Суд першої інстанції залишив без руху заяву про визнання особи недієздатною,
встановлення над нею опіки у зв’язку з несплатою судового збору. ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України, пунктів 5, 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вона є законним представником особи, про визнання недієздатною якої просить.
Місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнав заяву
неподаною і повернув її ОСОБА_1. При цьому суди зазначали, що за змістом частини другої статті 299 ЦПК України на рахунок держави у справах про визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати, пов’язані з розглядом справи, тобто ті, що зазначені в частині третій статті 133 ЦПК України, а не визначений до сплати частиною першою статті 133 ЦПК України судовий збір. Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
Верховний Суд скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передав справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.
Відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. Наведене правило є спеціальним для визначення того, чи повинен заявник під час звернення до суду з такими заявами сплачувати судовий збір. Воно потребує системного тлумачення, оскільки, з одного боку, за визначенням до складу судових витрат входить відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України і судовий збір, з іншого – у справах про визнання особи недієздатною покладаються на рахунок держави саме судові витрати, пов’язані з провадженням у справі, коли перелік витрат, пов’язаних з розглядом справи, закріплений у частині третій статті 133 ЦПК України.
Здійснюючи розширене тлумачення застосування частини другої статті 299 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною належать усі
судові витрати – як судовий збір, так і витрати, пов’язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом частини першої статті 133 ЦПК України.
У такому тлумаченні Верховний Суд враховував, що частина третя статті 133 ЦПК України містить перелік виключно витрат, пов’язаних з розглядом справи, натомість у частині другій статті 299 ЦПК України йдеться саме про судові витрати, до складу яких, окрім витрат на правову допомогу, належить також судовий збір.
Заявник, зважаючи на викладення та зміст норми права, сформульованої у частині другій статті 299 ЦПК України, вправі очікувати застосування її у системному зв’язку з правилами частини першої статті 133 ЦПК України. Застосування частини другої статті 299 ЦПК України у зв’язку з правилами лише частини третьої статті 133 ЦПК України призводитиме до необґрунтованого звуженого тлумачення процесуальних прав заявника та, відповідно, до неправомірного обмеження її прав на доступ до суду.
Верховний Суд також зазначав, що набрання чинності Законом України від 22 травня 2015 року No 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо сплати судового збору», яким виключено пункт 9 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, не може бути підставою для стягнення із заявника судового збору за подання заяви про визнання особи недієздатною у разі, якщо таке правило передбачено ЦПК України, а саме у частині другій статті 299 цього Кодексу.
Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що у разі, якщо буквальне
тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне
право, має бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні керуватися тим, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі No 637/909/21 (провадження No 61-3489св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108025974.