Захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства: адвокат Георгій Попов

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства: новели законодавства”, Попов Георгій, доктор юридичних наук, Національний експерт проекту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», розповів про систему міжнародних та національних правових актів щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, про новели національного законодавства щодо захисту дітей.

Якщо звернутись до статистики, то приблизно кожна п’ята дитина в Європі стає жертвою тієї чи іншої форми сексуального насильства. У чотирьох із п’яти випадків такого насильства кривдником дитини є особа, яку ця дитина знає.

Конвенція про права дитини – є особливим документом, який визначає світову стратегію у питаннях прав та інтересів дитини. А саме, в статті 34 зазначено, що держави-учасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. 3 цією метою держави-учасниці, зокрема, вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо запобігання:

  • а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної сексуальної діяльності;
  • b) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці;
  • с) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах.

Потрібно звернути увагу на Керівні принципи ООН щодо судочинства у питаннях дітей- жертв і дітей-свідків злочину.

А саме:

Пункт 10

• Поводження з дітьми-жертвами та свідками повинно ґрунтуватися на прояві турботи та врахуванні їх інтересів протягом всього процесу здійснення правосуддя, з огляду на їх конкретне становище і безпосередні потреби, вік, стать, стан здоров’я і рівень зрілості, і при повній повазі до їх фізичної, психічної і моральної недоторканності.

Пункт 11

• З кожною дитиною слід поводитись як з особистістю, яка має власні потреби, побажання і сприйняття.

Пункт 12

• Втручання в особисте життя дитини має обмежуватися необхідним мінімумом при одночасній підтримці стандартів збору доказів для забезпечення справедливого і рівноправного завершення процесу здійснення правосуддя.

Пункт 13

• Щоб уникнути створення для дитини додаткових труднощів опитування, допит та інші форми розслідування повинні проводитися підготовленими фахівцями, які повинні діяти в умовах врахування, поваги і всебічного вивчення інтересів дитини.

Пункт 14

• Всі дії, що розглядаються в цих Керівних принципах, повинні застосовуватися на основі врахування інтересів дитини, в сприятливих умовах, що відповідають особливим потребам дитини, і відповідно до її можливостей, віку, інтелектуальної зрілості і здібностям, що розвиваються. Такі дії повинні також вчинятися з використанням мови, що застосовується і розуміється дитиною.

Спеціалізованим документом є Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії 2000 року. Цей документ звертає увагу на те, що :

1. Кожна держава-учасниця забезпечує, щоб, як мінімум, наступні діяння і види діяльності були повною мірою охоплені її кримінальним або карним правом, незалежно від того, чи були ці злочини вчинені на національному або транснаціональному рівні, або в індивідуальному чи організованому порядку:

a) у контексті торгівлі дітьми, визначеній у статті 2:

i) пропозиція, передача чи отримання будь-якими засобами дитини з метою:

  • a. сексуальної експлуатації дитини;
  • b. передачі органів дитини за винагороду;
  • c. використання дитини на примусових роботах;

ii) неправомірне схиляння в якості посередництва до згоди на усиновлення дитини з порушенням застосовних міжнародно-правових актів щодо усиновлення;

b) пропозиція, отримання, передача чи надання дитини для цілей дитячої проституції, визначеній у статті 2;

c) виробництво, розподіл, розповсюдження, імпорт, експорт, пропозиція, продаж або зберігання у вищезазначених цілях дитячої порнографії, визначеної у статті 2.

Основним документом, який ратифікований у 2012 році є “Ланцаротська конвенція”.

  • • Стаття 18 «Сексуальне насильство»;
  • • Стаття 19 «Правопорушення, що стосуються дитячої проституції»;
  • • Стаття 20 «Правопорушення, що стосуються дитячої порнографії»;
  • • Стаття 21 «Правопорушення, що стосуються участі дитини в порнографічних виставах»;
  • • Стаття 22 «Розбещення дітей»;
  • • Стаття 23 «Домагання дитини для сексуальних цілей».

Також потрібно звернути увагу на документи “Ланцаротського” комітету, а саме:

  • Домагання дитини для сексуальних цілей за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (грумінг) / Висновок за статтею 23 Ланцаротської конвенції та пояснювальна записка до неї (прийнято Ланцаротським комітетом 17 червня 2015 року)
  • Пояснювальний висновок щодо застосовності Ланцаротської конвенції до сексуальних злочинів щодо дітей, яким сприяє використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) (прийнято Ланцаротським комітетом 12 травня 2017 року);
  • Висновок про зображення та/або відеоролики сексуального або відвертого характеру, створених, відправлених та отриманих дітьми (прийнято Ланцаротським комітетом 6 червня 2019 року).

Стосовно “Будапешської конвенції”, то саме в статті 9 «Правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією» зазначено, що:

1. Кожна сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної відповідальності відповідно до її внутрішнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це, наступних дій:

  • • a. вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп’ютерних систем;
  • • b. пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем;
  • • c. розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем;
  • • d. здобуття дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем для себе чи іншої особи;
  • • e. володіння дитячою порнографією у комп’ютерній системі чи на комп’ютерному носії інформації.

2. Для цілей пункту 1 вище “дитяча порнографія” включає в себе порнографічний матеріал, який візуально зображує:

  • • a. неповнолітню особу, задіяну у явно сексуальній поведінці;
  • • b. особу, яка виглядає як неповнолітня особа, задіяну у явно сексуальній поведінці;
  • • c. реалістичні зображення неповнолітньої особи, задіяної у явно сексуальній поведінці.

3. Для цілей пункту 2 вище термін “неповнолітня особа” включає в себе усіх осіб до 18 років. Сторона може, однак, передбачити нижчий віковий поріг, який має бути не меншим за 16 років.

4. Кожна сторона може залишити за собою право не застосовувати, частково чи повністю, підпункти 1.d, 1.e, 2.b та 2.c.

Щодо новел українського законодавства, то на початку березня 2021 року внесено зміни та доповнення до:

  • • Кримінального кодексу України;
  • • Кримінального процесуального кодексу України;
  • • Закону України «Про охорону дитинства»;
  • • Закону України «Про захист суспільної моралі».

Вперше в законодавстві дане визначення дитячої порнографії.

«Дитяча порнографія – зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях»

Згідно новел Кримінального кодексу України, які набули чинності у березні 2021 року, запроваджено кримінальну відповідальність за:

  • вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (нова редакція статті 155 КК України);
  • домагання дитини для сексуальних цілей (доповнено новою статтею 156-1 КК України);
  • одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження (доповнено новою статтею 301-1 КК України);
  • проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи (доповнено новою статтею 301-2 КК України).