У спорах щодо припинення державної служби важливо розмежовувати наявність законної підстави для припинення служби та дотримання гарантій щодо дати звільнення. Як бути у ситуації, коли на дату закінчення строку контракту державний службовець перебуває на лікарняному?
Відповідь надав Верховний Суд у справі № 380/22484/24 (постанова від 29.04.2026). Він виходив із того, що сама собою тимчасова непрацездатність не є підставою для поновлення на посаді, якщо строк контракту об’єктивно закінчився і існувала законна підстава для припинення державної служби.
Про це зазначає член Комітету НААУ з питань трудового права, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Наталія Кайда, інформує Національна асоціація адвокатів України.
Водночас перебування особи на лікарняному має значення для визначення дати припинення служби. Якщо особу звільнено у період тимчасової непрацездатності, порушення відповідної гарантії усувається шляхом зміни дати звільнення, а не шляхом поновлення на посаді.
Тож Верховний Суд змінив дату звільнення на перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. Такий підхід має безпосереднє значення для визначення майбутніх вимог у суді. Якщо підстава для припинення державної служби залишається законною, а порушення полягає саме у визначенні дати звільнення, вимога про поновлення на посаді не відповідає характеру встановленого порушення.
Відповідно, виникає питання і щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Верховний Суд дійшов висновку, що у разі зміни дати звільнення середній заробіток за час вимушеного прогулу не підлягає стягненню, оскільки відсутня ситуація вимушеного прогулу в розумінні статті 235 КЗпП. Тобто період, протягом якого особа не виконувала службові обов’язки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не може автоматично розглядатися як вимушений прогул.
Окремо у цій категорії спорів необхідно оцінювати вплив воєнного стану. У справі, що розглядається, позивач посилався на Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». ВС відхилив цей аргумент у контексті спірної підстави, оскільки стаття 5 цього Закону регулює звільнення з ініціативи роботодавця. Натомість припинення державної служби у зв’язку із закінченням строку контракту за статтею 85 Закону «Про державну службу» таким звільненням не є.
Тому для захисту принципово важливо встановити юридичну природу припинення державної служби, а вже після цього визначати, які гарантії підлягають застосуванню. Практично це означає необхідність перевірити:
- чи дійсно закінчився строк контракту;
- яка саме підстава припинення державної служби зазначена в наказі;
- чи перебувала особа на тимчасовій непрацездатності на дату звільнення;
- порушення стосується самої підстави припинення служби чи лише дати звільнення;
- який спосіб захисту відповідає характеру порушення;
- чи є правові підстави для вимоги про стягнення середнього заробітку.
Отже, сам факт звільнення під час лікарняного не означає, що особа має бути поновлена на посаді. У кожній конкретній справі необхідно оцінити законність підстави припинення державної служби, дотримання гарантій щодо дати звільнення та належний спосіб судового захисту.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.