Запис в ЄРДР про дату звернення з обвинувальним актом до суду не є визначальним при вирішенні питання стосовно дотримання процесуальних строків закінчення досудового розслідування

Передача обвинувального акта прокурором посадовій особі органу прокуратури (працівниці канцелярії), яка уповноважена прийняти та відправити цей акт поштовим зв’язком до місцевого суду, в останній день строку досудового розслідування, а не посадовій особі того органу, до якого подається відповідний документ чи скарга (місцевого суду), вважається порушенням процесуальних строків (ст. 116 КПК).

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд ухвалою закрив
кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився
строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Апеляційний суду ухвалою залишив без зміни це рішення.

У касаційній скарзі прокурор наводить такі аргументи щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального законодавства: 1) суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, оскільки стороні захисту було відкрито матеріали провадження в порядку ст. 290 КПК за 4 дні до закінчення строку досудового розслідування, а тому суд апеляційної інстанції помилково вказав, що останнім днем строку досудового розслідування є 09.11.2020, а не 10.11.2020; 2) відповідно до витягу з ЄРДР щодо руху кримінального провадження звернення до суду з обвинувальним актом відбулося 06.11.2020, що відповідає ст. 219 КПК та здійснено у межах визначених строків; 3) обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні 09.11.2020 було передано посадовій особі канцелярії обласної прокуратури, яка уповноважена його прийняти та відправити поштовим зв’язком до місцевого суду, що узгоджується зі ст. 116 КПК.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: ККС не погоджується з наведеними вище доводами у касаційній скарзі прокурора.

З огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 7 ст. 115, ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК, закон пов’язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення – постанови про закриття кримінального провадження
або з фактичним направленням до суду обвинувального акта чи відповідного
клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, має три ключові стадії: початок – визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення – пов’язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до ст. 290 КПК; закінчення – фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тобто кінцевим моментом строку досудового розслідування є саме його закінчення як це передбачено у ст. 219 КПК. Зазначене узгоджується з позицією ВС (постанова від 17.02.2021 (справа No 344/6630/17)).

Згідно з матеріалами кримінального провадження відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 04.05.2020.

Слідчим у кримінальному провадженні 24.06.2020 повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК. З цього часу ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного та йому було роз’яснено його права.

Ухвалою місцевого суду від 21.08.2020 строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжено на 2 місяці, тобто до 24.10.2020.

21.10.2020 слідчим СВ територіального управління ДБР складено повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування, яке 22.10.2020 було надіслано рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_2.

За змістом ч. 5 ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включається у строк досудового розслідування.

З урахуванням висновку ОП у постанові від 24.10.2022 (справа No 216/4805/20, провадження No 51-4684кмо21), оскільки направлення повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування відбулося 22.10.2020, у сторони обвинувачення залишалося два дні строку досудового розслідування з моменту ознайомлення стороною захисту з матеріалами провадження для звернення до суду з обвинувальним актом в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК.

06.11.2020 підозрюваний та його захисник ознайомилися з матеріалами справи, що підтверджується їх підписами у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, тобто вимоги ст. 290 КПК було виконано і перебіг строку досудового розслідування продовжився.

Враховуючи вказане, гранична дата звернення до суду з обвинувальним актом припадала на 08.11.2020, що було вихідним день (неділя), а тому з урахуванням положень ч. 7 ст. 115 КПК кінцевим строком для звернення до суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК було 09.11.2020 (понеділок, несвятковий день).

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з відміткою на конверті обвинувальний акт був направлений поштою на адресу
місцевого суду 10.11.2020. Ця ж дата вказана як вихідна дата документу з обласної прокуратури на адресу голови місцевого суду на супровідному листі.
Згідно з даними відбитку штемпеля суду на цьому ж супровідному листі
обвинувальний акт отримано місцевим судом 13.11.2020.

Враховуючи це, твердження прокурора про те, що обвинувальний акт направлено до суду в межах строку досудового розслідування, не відповідають
обставинам провадження.

Окрім того, ККС погоджується з вказівкою апеляційного суду на те, що доводи прокурора про передачу обвинувального акта в межах строку досудового розслідування посадовій особі канцелярії обласної прокуратури, яка
уповноважена на прийняття та відправлення його поштовим зв’язком до
місцевого суду, є неналежними, оскільки у розумінні ст. 116 КПК посадовою
особою, яка уповноважена приймати документ чи скаргу, є особа того органу,
до якого подається відповідний документ чи скарга.

Так само в цьому аспекті не можуть братися до уваги й доводи прокурора про те, що згідно з даними ЄРДР звернення до суду з обвинувальним актом у провадженні відбулося 06.11.2020, оскільки, як вказувалося вище, визначальним для цього є дата направлення поштою чи безпосереднього отримання судом вказаного акта, а не запис у ЄРДР.

Детальніше з текстом постанови колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 16.01.2023 у справі No 635/7519/20 (провадження No 51-2223км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108526621.