Застосування навиків медіації у сімейних спорах: Ганна Гаро та Оксана Ратушна

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Застосування навиків медіації у сімейних спорах”, Гаро Ганна, адвокат, сімейний медіатор, кандидат юридичних наук, Голова Комітету з сімейного права НААУ, керівник Центру сімейного права ВША НААУ та Ратушна Оксана, юрист, практикуючий сiмейний медіатор, ознайомили з перевагами сімейної медіації в практиці сімейного адвоката, розповіли про альтернативні види вирішення сімейних спорів.

Відповідно психологічних досліджень розлучення по силі болю і емоційних переживань стоїть на другому місці після втрати близької людини (смерті). Особливо ці переживання сильні, коли люди в шлюбі перебували довгий час.

Потрібно зазначити, що завдання медіатора під час вирішення сімейних конфліктів бути нейтральним і незалежним посередником, і він не ставить за мету збереження стосунків. Медіатор – це саме той посередник, який допомагає сторонам, які конфліктують, налагодити між собою комунікацію для того, щоб чітко домовитись по спірних моментах, що стосується дітей чи майнових відносин.

Сімейні спори є складним і тривалим процесом через;

  • неможливість та небажання сторін досягти згоди щодо основних питань – розірвання шлюбу, подальшого виховання та місця проживання спільних дітей, розміру та порядку сплати аліментів, способів поділу майна через банальне погіршення стосунків подружжя, а відтак, небажання йти на будь-які поступки одне одному;
  • недосконалість окремих норм сімейного законодавства, щодо формування різної судової практики застосування норм сімейного права при розгляді аналогічних справ та багаторічні судові процеси;
  • відсутність остаточно сформованої судової практики з найбільш складних питань, що виникають при поділі майна подружжя в судовому порядку.

Однією з особливостей сімейної медіації є те, що сторонами спору конфлікту є родичі. Часто говориться, що це подружжя або колишнє подружжя. Однак можливо, що ці родичі юридично не мають споріднення, родинного зв’язку. Це можуть бути громадянські шлюби.

Наступною особливістю сімейної медіації є порушення відносин всередині сімейної системи між:

  • подружжям,
  • подружжям та їхніми дітьми,
  • подружжям і їх батьками,
  • подружжям й родичами одного з подружжя,
  • родичами подружжя,
  • різними поколіннями родичів.

Дуже велике значення у вирішенні сімейних конфліктів має:

  • тісний емоційний зв’язок сторін
  • небажання присвячувати інших осіб в особливості наявного конфлікту
  • глибоко особисті (інтимні) переживання учасників
  • висока емоційність конфлікту
  • значний вплив наслідків конфлікту на особисте життя учасників та майбутніх поколінь.

Методами альтернативного вирішення спорів, які близько стоять біля сімейної медіації є конфлікт- коучинг та конфлікт- консалтинг.

Різниця між коучингом і консалтингом полягає, у першу чергу, в самому підході до вирішення проблеми клієнта.

Конфлікт-консалтинг, тобто консультування щодо конфлікту, і цей метод використовує:

  • ● досвід, знання і експертиза консультанта та клієнта,
  • ● пошук пропозицій рішення самого клієнта
  • ● допомагає виявити чітке уявлення бажаного кінцевого результату, тобто стратегічне бачення, в результаті чого вибір конкретного консультанта і конкретного рішення перейде в розряд тактичного завдання

У разі конфлікт- коучингу використовуються:

  • ● досвід, знання і експертиза консультанта,
  • ● пропозиція готового рішення

Різниця між техніками і навичками медіатора і конфлікт-коучинга полягає в наступному:

Сімейний медіатор:

  • 1. Активне емпатичне слухання* – вловити емоційне забарвлення ідей і їх значення для іншої людини, проникнути в систему його внутрішніх цінностей і зрозуміти, що означає висловлене повідомлення і які почуття при цьому відчуває співрозмовник.
  • 2. Перефраз та переформулювання – впевнитися, що вірно почув, дати відчуття клієнту, що його почули, знизити емоційний тон розмови.
  • 3. Робота з емоціями – називати вголос, висловлювати припущення щодо тих емоцій, які клієнт не в змозі назвати сам, називати їх на тон нижче, ніж вони є, деєскалація конфлікту.
  • 4. Робота з інтересами та потребами клієнта через питання «Що для вас важливо? Чому це для вас важливо? Що це для вас означає?» (пошук ядерної проблеми)
  • 5. Резюмування як спосіб підкреслити просування далі по процесу медіації або перехід до іншої теми обговорення.
  • 6. Використання техніки моделювання майбутнього через питання «А що буде якщо…?»
  • 7. Нейтральність – «я не є вашим представником, чи представником іншої сторони, я зацікавлений в успіху кожного з вас».
  • 8. Робота зосереджена на наступному часі, з наявним ресурсам, обмеженнями, зв’язками і як розширити застосування цих ресурсів.

Конфлікт-коучинг:

  • 1. Активне слухання* – усвідомити якомога точніше повідомлення клієнта, значення його ідей, або зрозуміти пережиті почуття.
  • 2. Роздуми і уточнення – два способи переконатися в тому, що ви і говорить правильно і однаково розумієте сенс сказаного.
  • 3. Робота з емоціями – необхідна лише для того, щоб перейти до раціонального обговорення чи до пошуку варіантів рішень.
  • 4. Робота з напрацювання варіантів рішень через запитання «а ще? а що ще? А що ще може бути?»
  • 5. Резюмування як коротке підсумовування думок клієнта, чи їх направлення в певну сторону.
  • 6.Використання техніки Погляд “з майбутнього” допомагає клієнту зрозуміти справжню значимість ситуації.
  • 7. Зацікавленість – «я тут для вас, мій час та моя компетентність задля того, щоб ви знайшли вирішення своєї проблеми, я зацікавлений в вашому успіху».
  • 8. Робота зосереджена на майбутньому часі, з ресурсом, обмеженнями, зв’язками і як розширити саме ресурси, оптимізувати чи знайти інші.

Наступними альтернативними видами вирішення спорів є:

  • Експертна (оціночна) медіація – це оцінка спору на предмет пошуку найкращих альтернатив щодо його врегулювання.
  • Collaborative divorce – це процес, в якому подружжя за результатами консультацій та проведення переговорів із залученням спеціально навчених collaborative lawyers укладають договір (договори) про врегулювання усіх питань, що виникають у зв’язку з розлученням (щодо майна, дітей, утримання). Особливість: такі адвокати не представлятимуть сторону в суді в майбутньому, а тільки для укладення договорів з результатами перемовин.

Спільним між Collaborative divorce і сімейною медіацією є методи альтернативного вирішення спору, а також пропозиція переваг сторонам процесу розлучення досягнути домовленостей через приватні, конфіденційні переговори, скорочення витрат та налагодження стосунків.

Відмінності:

  • нейтральність не є головною в переговорах по методу сollaborative law process, якщо сторони не домовились про інше, в той же час як медіаційні зустрічі ведуться нейтральною третьою стороною.
  • на відміну сollaborative law process, в медіації сторони не можуть брати участь без адвоката-радника
  • на відміну сollaborative law process медіатори, застосовуючи принцип нейтральності, не можуть надавати юридичні поради сторонам.