Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом фізичної особи до Львівського міського голови про визнання дій незаконними.
Суть спору полягає в тому, що Львівська міськрада прийняла ухвалу про затвердження двом фізичним особам проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно з цією ухвалою затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1545 га в оренду строком на 10 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, перевівши із земель, що не надані у власність або користування, та земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Згодом міський голова Львівської міської ради вніс зауваження до цієї ухвали та зупинив її дію, керуючись п. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 62 Регламенту Львівської міської ради, ст. 35 ЗК України.
Не погодившись із зазначеним зауваженням відповідача, позивач оскаржив його до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних зауважень, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що зауваження міського голови Львівської міськради не ґрунтуються на вимогах ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, суперечать ст. 123 ЗК України, п. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 3 ст. 62 Регламенту Львівської міської ради, затвердженого ухвалою від 31 березня 2011 року № 304, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Верховний Суд із такими висновками судів попередніх інстанцій не погодився з огляду на таке.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на їх пленарних засіданнях.
Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону міський голова, крім іншого, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що учасником земельних відносин та повноважним суб’єктом на прийняття відповідних рішень у сфері земельних відносин у межах міста, в тому числі затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, є відповідна міська рада. Міський голова, в межах наданих законом повноважень, бере участь у прийнятті рішень міської ради, підписує такі рішення або ж зупиняє їх з подальшим внесенням на повторний розгляд.
Повноваження міського голови щодо зупинення рішення міської ради пов’язані з процедурою набрання чинності актів саме ради (як рішень суб’єкта владних повноважень у віднесених до її повноважень питаннях) і не пов’язані з реалізацією безпосередньо міським головою визначених законом владних управлінських функцій.
При цьому Суд роз’яснив, що необґрунтованість чи недостатня обґрунтованість зауважень міського голови щодо рішення ради не може характеризувати його як протиправне (в розрізі критеріїв, закріплених у ст. 2 КАС України) та уможливлювати його оскарження та скасування в судовому порядку, а відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може бути підставою для їх відхилення та підтвердження радою раніше прийнятого рішення.
Враховуючи те, що міський голова не наділений повноваженнями у сфері земельних відносин, за своїм змістом зауваження щодо рішення міської ради з земельних питань не створюють для учасників таких відносин взаємних прав та обов’язків, не відповідають поняттю нормативного чи індивідуального акту і, відповідно, не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Отже, передбачена законом можливість «ветування» рішення органу місцевого самоврядування не відносить міського голову до числа учасників земельних правовідносин, не характеризує його зауваження щодо рішення міської ради як рішення у сфері регулювання земельних відносин і не може бути піддане судовому контролю на предмет його відповідності нормам земельного законодавства.
За змістом закону в разі непідтвердження радою за наслідками повторного розгляду свого попереднього рішення зацікавлені особи вправі оскаржити відповідне рішення ради.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що зауваження міського голови щодо ухвали Львівської міськради про затвердження фізичним особам проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути предметом судового оскарження, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 461/11571/15-а (адміністративне провадження № К/9901/9736/18) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89977198.