05 грудня 2022 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого
округу м. Києва, третя особа – Державне підприємство «СЕТАМ» (далі – ДП
«СЕТАМ»), про визнання права власності на земельну ділянку, зняття арешту
земельної ділянки.
ОСОБА_1 разом із позовом про визнання права власності на заарештовану на виконання судового рішення та виставлену на продаж земельну ділянку подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, зазначивши, що земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування, який він оспорює.
Ухвалою місцевого суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна у справі задоволено. Судове рішення мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у порядку пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України містить належне обґрунтування, між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, обраний позивачем вид забезпечення позову співмірний із заявленими позовними вимогами.
Верховний Суд, залишивши без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зробив такі правові висновки.
Пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначив, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано
задовольнив заяву про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу
арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно.
Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення
позову шляхом зупинення продажу арештованого майна. Дія наведеної норми
процесуального права спрямована насамперед на те, щоб запобігти відчуженню
майна в порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій
особі.
Посилання в касаційній скарзі на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зупиняє реалізацію відповідачем права на виконання судового рішення, є безпідставними, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову жодним чином не перешкоджає державному/приватному виконавцю проводити
виконавчі дії в межах виконавчого провадження з виконання цього рішення суду, а саме вживати заходів, спрямованих на розшук іншого майна, що належить на праві власності боржнику.
Зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, а зупиняє лише продаж певного (спірного) майна, яке є предметом спору в іншій справі, а не всього майна боржника. До того ж
зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі No 757/22558/20 (провадження No 61-158сво21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107994355.