У Вищій школі адвокатури НААУ було проведено захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Адвокат ІТ-бізнесу: податкове резидентство ІТ-спеціалістів та застосування стандарту CRS».
Адвокат Ганна Урусова розповіла про основні засади визначення податкового резидентства, і зокрема, податкового резидентства ІТ-спеціалістів.
З початку військової агресії росії проти України більше 6 мільйонів українців переїхало за межі України, з них близько 6 мільйонів – у Європейський Союз.
Частина українців отримали прихисток у Європі на підставі механізму тимчасового захисту, запровадженого згідно з Імплементаційним рішенням Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року, яким було встановлено наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та запроваджено механізм тимчасового захисту. Інша частина українців отримали довгострокові візи або посвідки на проживання у різних країнах світу.
У результаті переїзду ІТ-спеціалістів склалися наступні ситуації:
- ІТ-спеціаліст переїхав за межі України, працевлаштований в українській компанії та отримує заробітну плату;
- ІТ-спеціаліст переїхав за межі України, зареєстрований в Україні як ФОП – платника єдиного податку та отримує дохід;
- ІТ-спеціаліст переїхав за межі України, працевлаштований в іноземній компанії та отримує заробітну плату;
- ІТ-спеціаліст переїхав за межі України, зареєстрований як ФОП в іноземній юрисдикції та отримує дохід.
Як наслідок, Україна та інша іноземна країна можуть визнавати ІТ-спеціаліста своїм резидентом, і виникає конфлікт. Необхідно визначитися, у якій країні фізична особа повинна сплачувати податки, а, отже, податковим резидентом якої країни є особа.
Для цього, на допомогу приходять Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, що укладені між Україною та державою місця знаходження ІТ-спеціалістів.
Критерії визначення податкового резидентства згідно з Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування наступні:
- Особа вважається резидентом тієї держави, де вона має у своєму розпорядженні постійне житло.
- Якщо особа має у своєму розпорядженні постійне житло в обох державах, вона вважається резидентом тієї держави, в якій вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів).
- Якщо держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли особа не має постійного житла в жодній з держав, вона вважається резидентом тієї держави, де вона звичайно проживає.
- Якщо особа звичайно проживає в обох державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї договірної держави, громадянином якої вона є.
- Якщо особа є громадянином обох держав або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи договірних держав вирішують питання оподаткування такої особи за взаємною згодою.
Якщо згідно з зазначеними критеріями буде зроблено висновок, що українець є резидентом іноземної держави, то у цій державі робиться знижка у вигляді кредиту проти податку на доходи фізичних осіб, що дорівнює:
- сумі податку на дохід, сплаченій в Україні; або
- сумі податку на дохід, яка б підлягала сплаті у іноземній державі з доходів, отриманих в Україні.
Якщо після застосування критеріїв за Конвенцією буде визначено, що українець є резидентом України, то при отриманні українцем доходу та оплаті податків за межами України з ПДФО, що підлягає сплаті в Україні, повинна вираховуватися сума, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій в іншій державі.
Джулія Корендюк, адвокат, юрист практики корпоративного права, інтелектуальної власності та блокчейну Avitar, детально розповіла про етапи впровадження CRS в Україні та поділилася міжнародним досвітом інших країн-учасниць.
Як вже відомо, 20.03.2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2970-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» (далі – Закон № 2970), який набрав чинності 28.04.2023 року.
Прийняттям даного закону Україна виконала свої зобов’язання щодо імплементації у національне законодавство стандарту CRS.
CRS (Common Reporting Standard) – це стандарт обміну податковою і фінансовою інформацією для країн-учасниць Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що запроваджений з метою боротьби з ухиленням від сплати податків та захисту податкових систем.
Відповідно до цього стандарту, фінансові установи всіх країн-учасниць повинні проводити перевірку фінансових рахунків всіх своїх клієнтів, ідентифікувати рахунки нерезидентів та раз на рік звітувати до спеціального уповноваженого органу своєї держави про такі рахунки.
Такими фінансовими установами, зокрема, є: банки, платіжні системи, кредитні спілки, інвестиційні компанії, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди та інші.
Інформація, що передається в рамках CRS – це інформація про власника рахунку: ім’я (найменування), адресу, про його податкове резидентство, податковий номер, дата та місце народження; про фінансову установу; а також про сам рахунок: залишок чи вартість рахунку станом на кінець календарного року, а якщо рахунок був закритий − на момент закриття рахунку.
Після того, як уповноважений орган кожної країни-учасниці отримає інформацію про фінансові рахунки нерезидентів, він в автоматичному режимі обмінюється цією інформацією з іншими країнами-учасницями.
На виконання вимог Закону № 2970, українські фінансові установи вже 01.07.2023 року почали належну перевірку нових фінансових рахунків клієнтів, яка має завершитися 31.12.2023 року, а очікувана дата обміну – 30.09.2024 року.
Що стосується рахунків, які були відкриті до 01.07.2023 року, то належна перевірка по рахункам фізичних осіб вартістю понад 1 млн грн також буде проведена до 31.12.2023 року, очікувана дата обміну – 30.09.2024 року. Рахунки фізичних осіб вартістю менше 1 млн грн буде перевірено до 31.12.2024 року, очікувана дата обміну – 30.09.2025 року.
Рахунки юридичних осіб з залишком або вартістю, що перевищує 250 тис. доларів США будуть перевірені до 31.12.2024 року, очікувана дата обміну – 30.09.2025 року.
Звертаємо окрему увагу на те, що відповідно до п. 53.1-4 ПКУ, не вважається податковою інформацією, яка може бути використана для визначення суми податкових зобов’язань інформація, отримана відповідно до CRS, якщо сукупний залишок або вартість усіх фінансових рахунків, власником яких є одна особа – громадянин України, не перевищує еквівалент 250 тисяч доларів США станом на 31 грудня календарного року, який припадає на період дії воєнного стану в Україні.