СУДОВА ПРАКТИКА

Правові наслідки визнання фізичної особи, в тому числі фізичної особи–підприємця, банкрутом полягають в обмеженні під час провадження у справі про неплатоспроможність її повноважень розпорядження всіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого реалізацією.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі No 589/1516/16-ц (провадження No 61-29232св18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/84941443

Таке поновлення не є «автоматичною» пролонгацією орендних відносин й обов’язково оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить – у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Спір про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за позовом особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, який виник після 21 жовтня 2019 року, як майновий спір боржника підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство в господарському судочинстві.

Передання та прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов’язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим за шість місяців.

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не наділене повноваженнями здійснювати реалізацію майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні і яке передано агентству в управління як речовий доказ згідно зі статтею 100 КПК України без вказівки про передачу такого доказу саме для реалізації.