Останніми тижнями в медіапросторі з’явилась хвиля матеріалів, що змальовують адвокатське самоврядування України як корумповане, закрите та вороже реформам. Уважний аналіз цих публікацій, однак, виявляє не журналістику, а координований інформаційний тиск із чіткими ознаками замовлення — і зрозумілою метою: знищити незалежний конституційний інститут під гаслами його «очищення».
Щоб зрозуміти, що насправді відбувається, треба поставити просте запитання: чи триває реформа адвокатури? Відповідь однозначна — так, і давно.
Рада адвокатів України ще 12 грудня 2025 року затвердила Програму виконання урядової Дорожньої карти з питань верховенства права, яку Кабмін схвалив у травні того ж року. Програма охоплює дванадцять тематичних блоків — від підвищення прозорості органів самоврядування до цифровізації та посилення гарантій незалежності адвокатури. Для її реалізації НААУ сформувала власну робочу групу, до якої запросила чинного та колишнього президентів CCBE (Ради адвокатських товариств Європи), представників Національної ради адвокатів Франції, адвокатур Литви, Чехії та Люксембургу, народних депутатів профільного підкомітету Верховної Ради, науковців і правозахисників. Установче засідання відбулося на початку 2026 року. Реформа відбувається — в реальному часі, із залученням найавторитетніших європейських партнерів.
На цьому тлі виникає очевидне запитання: навіщо тоді «Тіньовий звіт», що ліг в основу медіакампанії проти НААУ? І навіщо паралельна робоча група, утворена Мін’юстом постановою уряду від 12 січня 2026 року?
«Тіньовий звіт» підміняє логіку Дорожньої карти як політичної рамки вимогами детальної інституційної перебудови НААУ — тобто фактично виходить за межі того, що має робити «тіньова» звітність.
Це — не слова захисників самоврядування. Це — оцінка, яка прозвучала під час презентації альтернативного дослідження 5 лютого 2026 року в Європейському парламенті у Брюсселі. Звіт американської некомерційної організації Armada Network, заснованої ще у 1987 році, підготував колишній конгресмен США Грегг Харпер. На відміну від «Тіньового звіту», він ґрунтується на емпіричних даних: опитуванні понад тисячі громадян, адвокатів, суддів, прокурорів і представників самоврядування. Один із авторів, Кріс Холзен (понад двадцять років роботи в Україні, включно з керівництвом Міжнародним республіканським інститутом), заявив прямо: автори «Тіньового звіту» жодного разу не провели інтерв’ю з представниками НААУ, не верифікували своїх тверджень, а їхні твердження не підкріплені доказами і ігнорують воєнні реалії.
«Фондування та оцінка злилися в єдину систему, — сказав він, — ті, хто оцінюють, стають бенефіціарами процесу, який самі й запускають. Це не злочин. Це — бізнес-модель».
Бізнес-модель влучно описує й сам механізм кампанії. Фундація Де Юре, яка стоїть за «Тіньовим звітом», отримала у 2025 році доходів на понад 53 мільйони гривень. Вона позиціонує адвокатуру як єдину «нереформовану» ланку правосуддя — і саме це позиціонування є передумовою для нових грантових проектів. Так виникає замкнене коло: звіт породжує «суспільний консенсус» про кризу, консенсус — запит на реформу, запит на реформу — нове фінансування для тих самих, хто кризу і «діагностував».
Особливо показовою є логіка Мін’юсту. Відомство утворило власну робочу групу — але не на паритетних засадах, як вимагає Дорожня карта, що визначає трьох рівних виконавців: Верховну Раду, Мін’юст і НААУ. До групи Мін’юсту увійшли переважно автори «Тіньового звіту» та їхні союзники з кола НГО. Народні депутати, члени групи, дізналися про свою «участь» постфактум. Представників європейських адвокатур не запросили. Від НААУ — єдиного законного голосу адвокатської спільноти — включили лише одного представника. 17 лютого 2026 року Рада адвокатів України направила Прем’єр-міністру офіційну вимогу переформатувати групу на паритетних засадах.
Того ж дня народні депутати профільного підкомітету подали аналогічне звернення, наголосивши: громадські організації, включені до групи, не є НААУ і не мають її інституційного мандата. А зовнішня схожість назв деяких із них із назвою Національної асоціації адвокатів України свідомо створює суспільну плутанину.
Якщо хтось вкладає в документ ЄС більше, ніж там написано, — це вже не тлумачення. Це інтерпретація з наперед заданим результатом.
Окремо варто зупинитися на ключовій тезі кампанії — про «нелегітимність» органів самоврядування через сплин строків повноважень. Ця теза замовчує очевидне: країна перебуває у стані повномасштабної війни. Рада адвокатів України ще до вторгнення передбачила механізм безперервності роботи органів у надзвичайних обставинах — це загальноєвропейська практика, а не винятковий привілей. Вимагати проведення виборів під час активних бойових дій — це не євростандарт. Це — популізм.
Є ще один факт, який кампанія старанно замовчує. Законопроект №9055, котрий кілька років тому просували «реформатори» як альтернативу НААУ, копіював саме російську модель «адвокатських палат» — з підпорядкуванням виконавчій вертикалі. Тобто «російський шлейф», яким нині дорікають НААУ, насправді супроводжував тих, хто прагнув її зруйнувати.
Зрештою, 9 березня 2026 року відбулася подія, яка ставить крапку в дискусії про «євростандарти» реформаторів. Постійний представник України при Раді Європи Микола Точицький, уповноважений Президентом, підписав Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката. Україна стала 28-ю державою-підписантом. Один із розробників Конвенції — заступник голови НААУ Валентин Гвоздій, обраний також віцепрезидентом профільного Комітету Ради Європи. Стаття 4, частина 3 цього міжнародного договору прямо зобов’язує державу консультуватися з НААУ при будь-яких змінах у законодавстві, що стосується адвокатури. Будь-яка реформа в обхід цієї вимоги є порушенням міжнародного права — незалежно від того, які гасла під неї підбирають.
✦ ✦ ✦
Незалежна адвокатура — це не корпоративна привілея, а конституційний захист кожного громадянина від свавілля держави. Саме тому в усіх правових системах Європи вона функціонує поза державним контролем. Підпорядкувати адвокатуру чиновникам — означає залишити людину без незалежного захисника перед тією самою владою, яка її переслідує.
Реформа адвокатури потрібна і відбувається. Питання не в тому, чи реформувати, — а в тому, хто, як і в чиїх інтересах це робить. Коли реформу ініціюють організації, що живуть з гранту на «реформування», у складі груп без мандата адвокатської спільноти, із звітами без доказів — це не реформа. Це перехоплення інституції.
Підсумок. Медіакампанія проти Національної асоціації адвокатів України, яку організовують такі громадські організації Фундація DE JURE, побудована на трьох підмінах: підміні реального реформування (яке вже відбувається) — сценарієм «демонтажу»; підміні інституційного представництва — вузьким колом НГО без мандата; і підміні аргументів — емоційними ярликами замість доказів. За цими підмінами — конкретна бізнес-модель, у якій адвокатура є не суб’єктом реформи, а її об’єктом і джерелом фінансування для тих, хто реформу імітує. Справжні реформи — ті, що відбуваються зараз у робочій групі НААУ разом із найавторитетнішими адвокатськими інституціями Європи.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.