Коли громадська організація, яка називає себе найбільшою спільнотою юристів країни, опиняється в центрі скандалів через власних членів — нормальна реакція будь-якого демократичного суспільства це — прозорість. Але в Україні усе навпаки: громадська організація Асоціація правників України (АПУ), замість пояснень, просто закрила публічний реєстр своїх членів.
Чому? Бо в її рядах виявили фігурантів кримінальних проваджень, розшукуваних осіб і людей, що стали героями п’яних скандалів.
Коли «членство» стає токсичним
Ще зовсім недавно реєстр членів АПУ був відкритим. Кожен міг перевірити — хто входить до складу організації, яка формує позиції з реформ правосуддя, співпрацює з міжнародними донорами, бере участь у робочих групах Мін’юсту, Верховного Суду та проєкту Pravo-Justice.
Але після низки публікацій, де фігурували прізвища Андрія Довбенка, Анни Бабич, Дениса Бугая та Олега Горецького — реєстр просто зник.
“Прошу звернути увагу: після того, як у публікаціях з’явились прізвища членів АПУ, підозрюваних у корупційних злочинах, доступ до списку членів було закрито без жодного пояснення” — зазначено в журналістському розслідуванні AdvokatPost.
Хто ховається за вивіскою «спільноти правників» – Андрій Довбенко — «сірий кардинал Мін’юсту»
НАБУ офіційно розшукує організатора злочинного угрупування, викритого на махінаціях з арештованим майном. Йдеться саме про члена Асоціації правників України Андрія Довбенка — людину, яку в медіа називають “сірим кардиналом Міністерства юстиції України”.
Відомо, що саме він фігурує у кримінальному провадженні про незаконне відчуження активів, переданих в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів – АРМА. Суд нещодавно продовжив строки розслідування у справі, де Довбенко має статус підозрюваного.
Показово, що навіть після цих фактів, Асоціація правників України не виключила його з лав організації. Навпаки — АПУ заявила: “цінності організації та її члена збігаються”. І це мабуть і не дивно, коли твоя дружина очільниця цієї ж громадської організації.
Анна Бабич — член правління та «зірка AEQUO»
Партнерку юрфірми AEQUO, члена правління Асоціації правників України Анну Бабич, поліцейські зупинили у стані алкогольного сп’яніння. Вона відмовилась проходити тест на алкоголь, заявивши:
“Я у вашу там штуку дихати не буду, бо ви дивні”.
Суд визнав її винною і позбавив права керування на один рік. Така поведінка, очевидно, не додає авторитету організації, яка позиціонує себе «етичним взірцем» для юридичної професії.
Денис Бугай — адвокат «з тінню минулого»
Колишній президент Асоціації правників України Денис Бугай, за даними OCCRP – Organized Crime and Corruption Reporting, був одним із юристів, які надавали послуги бізнес-структурам Сергія Курченка — фінансового мозку епохи Януковича. Пізніше він виступав адвокатом самого Довбенка — підозрюваного в організації злочинної групи.
Іронія долі в тому, що сьогодні Бугай позиціонує себе реформатором і “експертом з реформ адвокатури”, виступаючи на платформах, фінансованих міжнародними донорами. Людина, яка супроводжувала фінансові схеми епохи Курченка, тепер навчає Україну правовим стандартам доброчесності.
Олег Горецький — колишній партнер, тепер тіньовий союзник
Іще один колишній партнер фірми Goretskyy & Partners фігурує в резонансних матеріалах — у справі про посередництво в корупційній історії навколо ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва.
Після публікацій про скандал Асоціація правників України призупинила співпрацю з фірмою Горецького, але офіційних рішень щодо внутрішніх санкцій чи очищення членства так і не оприлюднила. Однак, єдине що зробив чинний очільник цієї громадської організації Микола Стеценко – це закрив публічний реєстр членів організації.
Європейські стандарти «на словах»
Асоціація правників любить говорити про верховенство права, відкритість і європейські практики. Але як підраховують самі журналісти, організація:
- не публікує реєстр членів,
- не надає відповіді на інформаційні запити,
- не має у відкритому доступі фінансових звітів,
- не коментує репутаційні скандали у власному середовищі.
Водночас саме ця структура постійно бере участь у “реформах” адвокатури, судової системи, подає себе “експертним голосом громадянського суспільства” та отримує підтримку міжнародних проєктів — у тому числі від Європейського союзу.
Коли журналістські запити ігнорують
Редакція AdvokatPost направила офіційний запит до Асоціації правників України з вимогою надати інформацію про умови участі суддів і адвокатів у форумі, який організація проводила у співпраці з проєктом Pravo-Justice, а також щодо підстав для закриття публічного реєстру.
Запит залишився без відповіді, через що редакція була змушена звернутися зі скаргою до Омбудсмана. Формулювання “ми не є розпорядником інформації” виглядає особливо цинічно, якщо врахувати, що саме Асоціація правників України отримує фінансування на організацію заходів, де виступають судді, прокурори та державні службовці. І як організація не є розпорядником інформації, коли йдеться саме про реєстр її же членів.
Фактично Асоціація правників України повторює класичну схему “закритого клубу по інтересам”, який прикривається пафосними гаслами про «реформи». Але коли виникають питання — у відповідь тиша, юридичні відписки й “технічне закриття” сторінок.
Організація, яка навчає інших прозорості, сама перетворюється на дзеркальне відображення системи, яку критикує.
І поки в європейських державах публічні скандали призводять до відставок і очищення, в Україні «спільнота правників» вирішує проблему простіше — вимикає пошук у реєстрі членів.
Висновок: тінь на весь громадський сектор
Це не лише репутаційна проблема однієї організації. Це симптом ширшої хвороби українського правничого середовища, де слова про доброчесність часто стають фоном для кулуарних домовленостей.
Якщо Асоціація правників України дійсно вважає себе частиною європейського правового простору, вона має почати з простого:
- відновити публічний реєстр членів;
- оприлюднити фінансову звітність;
- пояснити свою позицію щодо осіб, які мають статус підозрюваних або розшукуваних;
- і — головне — припинити ховатися за гаслами, поки під ними розквітає непідзвітність.
Бо ховати злочини за кодексом етики — це не юриспруденція. Це лицемірство.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.