Надання Президенту дискреції передбачає його власну оцінку змісту і обґрунтованості рішення РНБО, а отже, відкриває простір для судового контролю цієї оцінки.
На це звернув увагу один із суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи №990/109/23 про оскарження указу Президента про введення в дію рішення РНБО України про застосування санкцій, інформує «Закон і Бізнес».
Як зазначив керуючий партнер АБ «Євгена Пеліхоса» Євген Пеліхос, КАС відмовив у задоволенні позову, підкресливши, що наявність реальної чи потенційної загрози національній безпеці є оціночним поняттям, а Президент, діючи як гарант Конституції, має дискреційні повноваження самостійно оцінювати достатність підстав для введення санкцій. Суд наголосив: його контроль обмежується перевіркою дотримання меж дискреції та процедурних вимог, без права підміняти собою оцінку Президента.
«Проте у цій, досить поширеній позиції, криється важливе невирішене питання, на яке вказав один із суддів у своїй окремій думці», — зауважив Є.Пеліхос, додавши, що суддя «справедливо зауважив: якщо Президент дійсно має дискрецію щодо введення в дію рішення РНБО, то під час розгляду справи про оскарження указу Президента суд має перевіряти підстави, що передували ухваленню рішення РНБО».
Натомість, якщо дискреції немає і введення в дію є суто технічною дією (автоматичним виконанням), тоді суд не досліджує підстави прийняття рішення РНБО в межах розгляду питання про оскарження указу Президента, а повинен робити це безпосередньо під час оскарження самого рішення РНБО.
«І саме на це ключове розмежування суд не надав чіткої відповіді», — звернув увагу адвокат. Адже у рішенні фактично одночасно визнається дискреція Президента, але відсутній аналіз підстав санкцій, чого логічно вимагає наявність дискреції. «Це створює враження непослідовності та залишає відкритими запитання щодо реального обсягу судового контролю за санкційними рішеннями», — прокоментував Є.Пеліхос.
Таким чином, зауважив він, постає принципове питання: де завершується дискреція, а де починається обов’язок аргументувати та доводити підстави, особливо коли йдеться про обмеження прав та свобод? Адже відсутність чіткої відповіді на це питання ставить під сумнів ефективність судового захисту в санкційних спорах.
«Ця справа ще раз продемонструвала, що пошук балансу між національною безпекою та верховенством права залишається одним із найскладніших викликів для української правової системи», — констатував Є.Пеліхос.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.