Багато людей приїжджають до Німеччини не за контрактом із роботодавцем, а щоб працювати на себе. Для цього існує окрема стаття — § 21 Закону про перебування іноземців у Німеччині.
Про це зазначає адвокат Вероніка Деннінгер, інформує anwalt.de.
Вона регулює два типи діяльності:
- — підприємництво (selbständige Tätigkeit);
- — фриланс, тобто представництво так званих вільних професій (freiberufliche Tätigkeit).
Підприємець — це той, хто відкриває бізнес, створює робочі місця, інвестує.
Хто належить до вільних професій, визначено законом: це лікарі, адвокати, дизайнери, перекладачі, журналісти, бізнес-консультанти, акушерки та інші.
Для підприємця важливо довести економічну доцільність або регіональну потребу в проєкті.
Для представника вільної професії — підтвердити кваліфікацію, наявність клієнтів і стабільний дохід.
Процес має такий вигляд:
- готується бізнес-план, фінансовий розрахунок і прогноз доходів;
- додаються контракти та документи про професійну підготовку;
- подається заява до Ausländerbehörde (відділ у справах іноземців), яку погоджують із Торгово-промисловою палатою (IHK) або відповідною установою у конкретній сфері (наприклад, Палатою архітекторів чи адвокатів).
Посвідку на проживання зазвичай видають на три роки, після чого її можна продовжити, а через п’ять років — отримати постійне місце проживання (ПМП).
Якщо бізнес особливо успішний, підприємець може отримати ПМП вже через три роки.
Для заявників віком понад 45 років додатково перевіряють наявність пенсійного забезпечення.
Цей шлях підходить тим, хто працює самостійно і хоче розвивати власну справу в Німеччині — від консультантів і архітекторів до дизайнерів та розробників. Якщо ви підприємець, фрилансер або фахівець із ідеєю, яку можна реалізувати в Німеччині — не відкладайте.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.