Правом на подання апеляційної чи касаційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня. Наявність повноваження цих прокурорів на ініціювання перегляду судових рішень убачається як зі змісту поданих скарг, так і з оскаржених судових рішень, копії яких мають бути долучені до скарги. Право на подання апеляційної чи касаційної скарг має прокурор, який був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді з підстав відсутності у прокурора повноважень на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що він є керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні, а тому мав право на оскарження судових рішень у цьому провадженні, що не було враховано суддею апеляційного суду, який не перевірив наявність відповідних підтверджуючих документів у матеріалах провадження за клопотанням про накладення арешту на майно. Стверджує, що прокурор, оскаржуючи судові рішення, не повинен долучати до скарги документи, які підтверджують його повноваження як прокурора у кримінальному провадженні, у тому числі копію постанови про призначення групи прокурорів чи витягу з ЄРДР.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не погоджується з рішенням
апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора та вважає, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, що перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Колегія суддів ККС звертає увагу на те, що у ст. 393 КПК закріплено право
прокурора на апеляційне оскарження судових рішень. Разом з тим подавати
апеляційну (касаційну) скаргу на судове рішення, з яким не погоджується сторона обвинувачення, може не будь-який прокурор системи прокуратури України, а лише той, кому таке право надано законом. Правом на подання апеляційної чи касаційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня. Наявність повноваження цих прокурорів на ініціювання перегляду судових рішень убачається як зі змісту поданих скарг, так і оскаржених судових рішень, копії яких мають бути долучені до скарги. Якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях, то він теж має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.
Проте, якщо прокурор, який оскаржує судові рішення, не брав участі у розгляді
провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, то він має додати до скарги документ, який би свідчив про його повноваження на подання апеляційної (касаційної) скарги, оскільки неподання такого документа унеможливлює здійснення належної перевірки його права на оскарження судових рішень, з якими не погоджується сторона обвинувачення. Одночасно витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні. Саме постанова про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, є тим документом, який підтверджує повноваження прокурора, який не брав участі у розгляді провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, ініціювання перегляду судових рішень у провадженні.
З огляду на викладене є безпідставними доводи прокурора про те, що сторона
обвинувачення не повинна долучати до апеляційної (касаційної) скарги документи, які підтверджують повноваження на оскарження судових рішень, у випадку коли його повноваження не передбачені ч. 4 ст. 36 КПК.
Одночасно в цьому провадженні недолучення прокурором вказаних документів
не свідчить про законність рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги сторони обвинувачення, оскільки лише у випадку оскарження ухвали слідчого судді суддя-доповідач при вирішенні питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги може ухвалити рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження або про повернення скарги.
У цьому провадженні суддя-доповідач витребував матеріали провадження, а після їх надходження перевірив їх, як це вбачається зі змісту оскарженого судового рішення. Проте, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд належним чином не переконався в наявності у прокурора права на оскарження ухвали слідчого судді. Зокрема, з матеріалів кримінального провадження убачається, що постановою заступника керівника прокуратури прокурор був призначений у кримінальному провадженні, визначений старшим групи прокурорів із повноваженнями керівництва діями інших прокурорів. Цей же прокурор погоджував клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а в подальшому, не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, постановленою за результатами розгляду такого клопотання, подав на неї апеляційну скаргу.
Однак апеляційний суд не врахував наявність документів, які безумовно
підтверджували право прокурора на оскарження судових рішень у провадженні,
натомість дійшов необґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги прокурора з підстав відсутності у зазначеного прокурора повноважень на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Детальніше з текстом постанови від 23.11.2021 у справі No 522/8675/21 (провадження No 51-4077км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101361102