Про інститут адвокатури України: становлення, традиції, особистості розповіла адвокат, кандидат історичних наук, проректор ВША НААУ, доцент, керівник науково-методичного Центру досліджень адвокатури і права НААУ, член Експертної та Науково-консультативної ради НААУ, лауреат Премії ім. Тараса Шевченка Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, експерт з історії адвокатури України та правил адвокатської етики Ірина Василик в рамках проєкту Вищої школи адвокатури НААУ «Правосвідомість».
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками інститут адвокатури України, а саме:
- 1. Перші згадки про Інститут Адвокатури на українських землях.
- 2. Присяга, етика і відповідальність адвоката за німецькою правовою традицією.
- 3. Адвокатура на українських землях польського зразка: вимоги до вступу у професію, реєстр адвокатів, помічників.
- 4. Становище адвокатів за Литовськими Статутами (ХVІ — ХVІІ ст. – 1529 р., 1566 р., 1588 р.): регулювання, дисциплінарна відповідальність.
- 5. Судоустрій та адвокатура XVI –XVII ст. Тактики захисту, гонорарна політика, вирішення конфліктів у адвокатській корпорації.
- 6. Жінки-адвокати XVII ст..
- 7. Адвокатура Гетьманщини XVII-XVIII ст.: законодавство, соціальний стан, процесуальні документи.
- 8. Дисциплінарна відповідальність адвокатів Гетьманщини.
- 9. Церковні адвокати: монастирські та архієрейські стряпчі.
- 10. Імперський період: вступ у професію, створення та функції дисциплінарних органів адвокатури (1880-і рр. ХІХ-до 20-их рр. ХХ ст.).
- 11. «Адвокатська доба» перелому ХІХ-ХХ ст. Присяжна адвокатура.
- 12. Дисциплінарна відповідальність адвокатів (1880-і рр. ХІХ-до 20-их рр. ХХ ст.)..
- 13. Провідні адвокати перелому ХІХ-ХХ ст. Адвокати-державники.
- 14. Українська адвокатура міжвоєнного періоду: правила етики, реклама адвокатів.
- 15. Українська адвокатура радянського періоду.
- 16. Видання Національної асоціації адвокатів України з історії адвокатури.
У рамках характеристики інституту адвокатури України акцентовано на наступному:
1. Перші згадки про Інститут Адвокатури на українських землях
Перші витоки адвокатури — міста-держави Північного Причорномор’я, носії римської правової традиції, а також Київська Русь, де в суді могли виступати «послухи», «видоки» — фактично захисники, здебільшого родичі та члени громади.
1249 рік — найдавніша письмова згадка про представництво в суді: Тевтонський орден дозволив діяльність судових представників.
У кінці XIV – на початку XV ст. інститут представництва згадується у Псковській та Новгородській судних грамотах.
У XV ст. через поширення Магдебурзького права формується німецька правова традиція, яка дала першу присягу адвоката та правила етики.
Покарання включали:
- відрізання язика за перехід на бік опонента;
- різки та вигнання;
- ув’язнення за недбалість.
2. Присяга, етика і відповідальність адвоката за німецькою правовою традицією
У середині XVI ст. встановлено присягу адвоката перед Богом і судом — сумлінно виконувати професійний обов’язок.
Закріплюються правила професійної етики, порушення яких тягнуло сувору відповідальність.
Покарання:
- Безчестя — за передачу конфіденційної інформації опоненту.
- Відрізання язика — за перехід до протилежної сторони під час процесу.
- В’язниця — за програш справи через недбалість адвоката.
- Побиття різками, вигнання з міста — за неявку до суду без поважної причини.
3. Адвокатура польського зразка: вимоги до вступу, реєстр, помічники
Походження та розвиток:
- Перша згадка — 1383 р., адвокати-прокуратори у Львові.
- Процес був усний і змагальний, що сприяло появі професійних адвокатів.
Законодавство:
- Вислицький Статут 1347 р. — “велика хартія польської адвокатури”; вводив участь жінок.
- Нешавський статут 1454 р. — обов’язок суду надати адвоката малозабезпеченим.
- Судебник Казимира 1468 р. — особиста присутність адвоката в суді.
- Конституція 1543 р. — обов’язкова присяга; заборона брати несправедливі справи; заборона завищених гонорарів.
Вступ і реєстри:
- Конституція 1548 р. — адвокатські тарифи.
- 1638 р. — створено дисциплінарні органи адвокатури;
факт суворого покарання: смертна кара за змову адвоката з опонентом. - Конституції 1726, 1766, 1768 — регулювання статусу помічників, стажистів, ведення реєстрів адвокатів.
4. Становище адвокатів за Литовськими статутами (1529, 1566, 1588)
І ЛС (1529 р.):
- Термінологія: «приятель», «заступництво у речах».
- Участь у земельних суперечках.
- Дозволено захист простолюдинам і шляхтичам.
- Основна вимога — особиста присутність у суді.
- Єдина поважна причина неявки — важка хвороба, підтверджена присягою і двома свідками.
ІІ ЛС (1566 р.):
- Термінологія: «речник», «умоцований», «поручник».
- Введення письмової довіреності.
- Заборона фінансових операцій без клієнта.
- Смертна кара («на горло») за:
- передачу документів клієнта іншій стороні;
- зраду клієнта;
- спалення на вогнищі — за підробку доручень.
ІІІ ЛС (1588 р.):
- Заборона адвокатської діяльності суддям, духовним і писарям.
- Відповідальність за умисну шкоду клієнту — 4 тижні ув’язнення.
- Гарантія безкоштовної правової допомоги вдів, сиріт, убогих.
- Полегшення умов для іноземців.
5. Судоустрій та адвокатура XVI–XVII ст.; тактики захисту, гонорар, конфлікти
Судоустрій:
- При канцеляріях формується група професійних адвокатів.
- З’являються адвокатські династії Волині, Київщини, Брацлавщини.
Тактики захисту:
- Оскарження повноважень опонента — автоматичний програш опонента.
- Укладання мирових угод.
- Емоційні промови, історико-філософський дискурс.
- Ораторське мистецтво як реклама для клієнтів.
- Політична активність адвокатів як неписане правило.
Гонорар:
- Натуральна оплата;
- Гроші або капітал;
- Передача маєтку в посесію.
Конфлікти:
- Переважно мирні угоди за участю посередників.
- Дуелі.
- Підпал майна як крайній випадок.
6. Жінки-адвокати XVII ст.
У XVII ст. жінки вперше отримують повноваження представляти інтереси чоловіків у судах:
- Аполонія Калусовська, Єва Вигановська (1663 р.) — реальна участь у дебатах.
- Маріана Закревська (1663 р.) — перша задокументована адвокатка-«умоцована».
- Магдалена Цетнерівна (1645 р.) — перша жінка, що надавала правову допомогу на комерційній основі.
7. Адвокатура Гетьманщини XVII–XVIII ст.: законодавство, соціальний стан, документи
Законодавство:
- Третій Литовський статут (1588).
- «Саксонське зерцало» П. Щербича.
- «Порядок судів та міських справ» П. Гроїцького.
- «Хелмінське право».
- Укази Генеральної військової канцелярії (1757), Петра І (1723), Малоросійської колегії (1726).
Соціальний стан адвокатів Гетьманщини:
- Полковники, сотники, товариші, писарі.
- Військові канцеляристи.
- Прості козаки і міщани.
- Монахи (у справах монастирів).
Особи, позбавлені права:
- Жінки.
- Особи до 21 року.
- Духівництво (для світських справ).
- Судді, підсудки, писарі в межах своїх судів.
Процесуальні документи адвокатів:
- Листи, відкриті листи, вірчі листи.
- Контракти.
- Чолобитні, доноси.
- «Уліки» (промови).
- Вироки.
- Укази, ордери.
8. Дисциплінарна відповідальність адвокатів Гетьманщини:
- Відсторонення від справи — за зміну сторони.
- Заборона діяльності — за відмову від участі на вимогу суду (вдови, сироти).
- Відшкодування шкоди клієнту та 4 тижні ув’язнення — за недбалість.
- Смертна кара — за фальсифікацію документів, затягування процесу під приводом хвороби.
- Способи виконання смертної кари: повішання, зітнення голови.
9. Церковні адвокати (монастирські та архієрейські стряпчі)
Церковні адвокати – спеціальна категорія адвокатів, що представляли матеріальні інтереси монастирів і єпархій. Виконували доручення в Росії та Україні.
Приклади: Ієрофей, Варсонофій, Феофан, Іраклій, Каліст, Софроній, Феодосій.
Частина з них досягла архієрейського сану: Варлаам Ясинський, Іосаф Кроковський, Стефан Яворський, Іван Максимович тощо.
10. Імперський період (XIX – поч. ХХ ст.): вступ у професію та дисциплінарні органи
Вступ у професію (Австро-Угорщина):
- Вища юридична освіта, ступінь доктора права.
- Стажування — 6 років у канцеляріях (по 2 роки в кожній).
- Іспити: усні та письмові.
- Незаплямована репутація.
- Після 1925 — скасовано обов’язкову вимогу доктора права.
- Судовий або прокурорський стаж — можливий шлях вступу.
Дисциплінарні органи:
- Дисциплінарний статут 1872 р. — дисциплінарні ради при адвокатських палатах.
- Покарання:
- догана;
- штраф;
- заборона практики до 1 року;
- виключення з реєстру.
- Дисциплінарні суди працювали непублічно.
- Закон 1932 р. та Закон 1938 р. — розширення відповідальності, включно з позбавленням виборчих прав.
11. «Адвокатська доба» перелому XIX–XX ст.
- Покоління випускників Львівського та Чернівецького університетів.
- Активна роль у культурно-просвітницьких, видавничих, економічних і політичних процесах Галичини.
- Участь у формуванні української державності, створенні ЗУНР, Акту Злуки.
12. Дисциплінарна відповідальність адвокатів (кінець XIX – перша половина ХХ ст.)
За статутами:
- Письмова догана.
- Штрафи (300 злотих, пізніше до 5000).
- Заборона практики до 1 року.
- Виключення з реєстру.
- Позбавлення права патронату, виборчих прав.
- Окремо — дисциплінарна відповідальність присяжних повірених у Росії: попередження, догана, заборона практики, виключення, передання кримінальному суду.
13. Провідні адвокати перелому XIX–XX ст. – адвокати-державники:
- Микола Міхновський — автор ідеї самостійної України.
- Ілля Шраг — голова української фракції у Думі.
- Кость Левицький — голова фракції в австрійському сеймі.
- Олександр Кониський — автор духовного гімну.
- Михайло Ковшаров — православний святий.
- Адвокати-президенти: Євген Петрушевич, Андрій Лівицький, Степан Витвицький.
14. Українська адвокатура міжвоєнного періоду: правила етики та реклама
Етичні вимоги:
- Адвокат — «добрий громадянин, вірний син свого народу».
- Повинен зберігати гідність речника права.
- Має бути «речником нової моралі», митцем думки й слова.
- Організаційна солідарність адвокатури — обов’язок.
Реклама:
- Використовувалися візитки, штампи, друкована реклама в пресі.
15. Українська адвокатура радянського періоду:
- Присяга адвоката — строго ідеологізована.
- Принципи: принциповість, непримиренність до недоліків, колективізм, відмова від будь-якої винагороди від клієнтів.
- Заборона розголошення інформації.
- Адвокат мав бути «зразком моралі» та «високої культури».
16. Видання Національної асоціації адвокатів України з історії адвокатури:
- Серія «Нариси з історії адвокатури України» — два томи «Адвокатура України: забуте і невідоме».
- Матеріали круглих столів.
- Монографії серій:
- «Адвокатура Гетьманщини»,
- «Церковні адвокати»,
- «Історія адвокатури Хмельниччини»,
- «Українська адвокатура Волині польсько-литовської доби»,
- Серія «Адвокатська біографістика».
- Ілюстрована серія: «Ілюстрована історія адвокатури України».
- Календарі НААУ: «Адвокати – письменники», «Адвокати – творці Соборної України», тощо.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.