Коли антикорупційний орган починає формувати порядок денний для адвокатури, питання вже не в тому, «чи потрібні зміни». Питання — хто саме отримує важелі впливу і чому це подається як “антикорупційна політика”, хоча йдеться про самоврядний конституційно важливий інститут.
29 грудня 2025 року “Закон і Бізнес” опублікував інтерв’ю з т.в.о. голови ВКДКА Андрієм Місяцем про пропозиції Національне агентство з запобігання корупції до підрозділу «Адвокатура та правнича допомога» проєкту Антикорупційної стратегії 2026–2030. У самих пропозиціях адвокатурі закидають «відсутність прозорості», «нечіткість» дисциплінарних проступків і «надто вузькі» санкції. Але ключове — навіть не зміст ярликів, а механіка: як і ким формується “доказова база” під політичний висновок «адвокатуру треба переробити».
НАЗК як “майданчик”, але з власним інтересом
Національне агентство з запобігання корупції стало майданчиком для теми адвокатури не випадково. І це пов’язано це з давнім сюжетом щодо декларування членів дисциплінарних органів адвокатури — і називається це «прикладним інтересом» НАЗК, бо так агентство отримує інструмент постійного впливу на тих, хто здійснює дисциплінарну функцію в адвокатурі. Це важливо, бо тут простий причинно-наслідковий ланцюг якщо дисциплінарні органи адвокатури фактично стають «точкою входу» для зовнішнього контролю, далі дисциплінарна система перетворюється не лише на відповідальність, а й на канал керування професією.
Підміна голосу професії «колом грантових учасників»
Фіксується і інший момент: замість широкого представництва професії, «ключовими учасниками» запрошуються представники обмеженого кола грантових організацій, а їхній порядок денний стає основним. Це не дрібниця. Бо якщо професію “реформують” люди без мандата від професії — то це вже не реформа, а перерозподіл впливу під брендом реформи.
Де методологія? Де факти? Де перевірюваність?
В підготовці будь-яких змін стандартною вимогою є good governance або стандарти доказування: не можна виносити на рівень державної стратегії узагальнення типу «немає прозорості», не показавши критеріїв вимірювання, статистики, прикладів практики, методології оцінки.
Саме відсутність цієї «опори на доказ» називається проблемою.
І це напряму відповідає європейській логіці policy-making: спочатку evidence, потім design рішень, а не навпаки.
Якщо є конкретні претензії — давайте предметно: норма закону, конкретна практика, конкретне рішення, конкретний недолік. А коли замість цього звучать загальні ярлики — це не професійна розмова, – прокоментував т.в.о. голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Паралель із деклараціями: що каже НААУ і що казав Верховний Суд
У темі декларування позиції Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України давно зводяться до двох тез – роз’яснення НАЗК — не закон і не може підміняти законодавця; Велика Палата ВС у постанові від 02.02.2023 у справі №260/3380/21, за повідомленнями НААУ та профільних правових ресурсів, не встановлювала обов’язку подання декларацій адвокатами (в контексті спору щодо дисциплінарних органів).
Паралельно Національна асоціація адвокатів України публічно пропонувала НАЗК шукати вихід через діалог.
Цей блок важливий не як “історія минулого”, а як маркер: саме через декларування вже тестувався інструмент зовнішнього впливу — і тепер той самий сюжет може “легалізуватися” через стратегічний документ державної антикорупційної політики.
Чому це конфліктує з базовими міжнародними стандартами
Міжнародні стандарти щодо ролі адвокатів виходять із того, що адвокатура має бути здатною діяти незалежно, а професійні асоціації — виконувати роль самоврядних структур, які захищають професійні стандарти та незалежність. Це прямо відображено в Basic Principles on the Role of Lawyers Організації об’єднаних націй – ООН.
Коли дисциплінарну систему, а це по суті ядро самоврядування, починають перетворювати на “вхід” для зовнішнього адмінконтролю, виникає ризик: адвокатура стає більш керованою — а отже, менш здатною виконувати свою функцію в конфліктах із державою.
То хто зараз зацікавлений «реформувати через коліно», а не еволюційно?
Якщо прибрати лозунги й подивитися на стимули, картина виглядає так:
- НАЗК як інституція — має зрозумілий інтерес розширити “периметр” антикорупційного контролю на суміжні сфери, отримавши додаткові важелі впливу через механізми на кшталт декларування та закріплення потрібних формулювань у державній стратегії.
- Обмежене коло грантових/адвокаційних організацій, які виступають “представниками порядку денного” замість професії: вони отримують статус “голосу реформи” без виборчого мандата від адвокатів — і, відповідно, посилюють власний політичний/експертний капітал.
- Політичні гравці, яким зручно мати «керовану альтернативу»: еволюційна реформа — це тривалі переговори з інститутом, який має автономію. «Реформа через коліно» — це швидке отримання інструментів впливу на дисципліну, представництво і репутацію професії.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.