Якщо судом встановлено єдиний прямий визначений умисел, спрямований на заподіяння смерті двом або більше особам, вбивство однієї людини і замах на життя другої має кваліфікуватися як незакінчений злочин –замах на вбивство двох або більше осіб, оскільки єдиного злочинного наміру вбити двох осіб не було реалізовано з причин, що не залежали від волі винної особи, за відповідною частиною ст.15, п.1 ч. 2 ст. 115 КК незалежно від послідовності злочинних дій та за ч.1 ст.115 КК чи відповідним пунктом ч.2 ст.115 КК (або іншими спеціальними нормами) у разі наявності таких підстав.
Обставини справи: ОСОБА_1, перебуваючи на території гаражного кооперативу, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли через неповернення боргу, завдав ОСОБА_3 ногами не менше п’яти ударів по голові, чим спричинив легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 –не менше шести ударів металевою частиною лопати і каструлями по голові, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, від яких той втратив свідомість.Одразу після цього ОСОБА_1 поклав на ОСОБА_3 ковдру, а зверху –дерев’яні дошки, продовжуючи реалізувати умисел на умисне вбивство ОСОБА_3 і маючи намір умисно заподіяти смерть, облив ковдру та місце, де лежав ОСОБА_3, нафтопродуктом, за допомогою сірників підпалив ковдру, від чого виникло полум’я, і таким чином вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення умислу на вбивство ОСОБА_3 до кінця. Від глибоких великих опіків тулуба та кінцівок 40% поверхні тіла, які згідно зі ступенем тяжкості належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також через їх ускладнення –поліорганну недостатність, набряк легенів та набряк головного мозку, настала смерть ОСОБА_3. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство двох осіб, ОСОБА_1, раніше вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення умислу на вбивство ОСОБА_3 до кінця, тобто вчинивши умисне вбивство, повернувся до ОСОБА_2, поклав на нього ковдру, облив її та речі (одяг), які були під останнім, нафтопродуктом невстановленого в ході досудового розслідування виду, за допомогою сірників підпалив їх, розпаливши таким чином полум’я, чим вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, після чого зник з місця вчинення злочину. Однак довести свій злочинний намір на вбивство двох осіб ОСОБА_1 до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 вжив заходів для самозахисту, а також йому було надано своєчасну допомогу сторонніми особами.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п.1,13ч.2ст.115 КК.
За ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.
Підстави для розгляду кримінального провадження ОП: забезпечення сталості та єдності судової практики, а також необхідність відступу від висновку прозастосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах ВС від 25.02.2020 (справа No 619/1205/17, провадження No 51-5264км19), від 02.04.2020 (справа No415/1864/14-к, провадження No51-6004км19), від 17.01.2019 (справа No185/2809/16-к, провадження No51-8315км18), від 01.042020 (справа No 750/11509/18, провадження No 51-4261км19), відповідно до якого у випадках, коли особою вчинено з прямим умислом діяння (дія або бездіяльність), безпосередньо спрямоване на вбивство двох осіб, що не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного, у разі якщо заподіяно смерть одній особі, дії особи слід кваліфікувати за сукупністю, а саме ч.1 ст.115 і ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Позиція ОП: судові рішення змінено. Виключено з кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.15п. 1, 13ч. 2 ст. 115 КК пункт 13. Визначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1ст.115 ККта ч. 2 ст. 15п.1ч.2ст.115 КК до покарання, призначеного судом першої інстанції.
Обґрунтування позиції ОП: вбивство, передбачене п.1ч.2ст.115КК, характеризується єдиним наміром щодо вбивства двох (або більше) потерпілих, змістом якого охоплюється умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті декільком фізичним особам. Смерть двох або більше потерпілих утворює собою зміст мисленого уявлення винної особи про результат своїх дій, що є метою вчинення цього злочину як обов’язкової ознаки його суб’єктивної сторони. Єдність умислу щодо таких дій є характерною відмінною ознакою цього виду вбивства. При тому єдиним умислом є той, який виник до заподіяння смерті (до її настання) першому потерпілому і охоплює своїм змістом намір (прагнення) заподіяти смерть двом або більше. Уразі відсутності єдиного умислу (єдиного злочинного наміру), спрямованого на вбивство двох чи більше осіб, друге за часом вчинення посягання кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК з урахуванням стадії його вчинення, а перше –за відповідною частиною ст. 115 КК чи іншою спеціальною нормою, що передбачає посягання на життя певного потерпілого. Умисне вбивство кваліфікується за п.13 ч.2ст. 115 КК у тих випадках, коли умисел на заподіяння смерті іншому (або іншим) потерпілому виникає після її заподіяння першому і за своїм змістом та часом виникнення не охоплює єдиним змістом усі заподіяні наслідки.
У цьому кримінальному провадженні без обґрунтування необхідних і достатніх підстав кримінальної відповідальності дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Дійшовши висновку про наявність у діянні засудженого ознак зазначеного злочину, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою встановлені під час судового розгляду фактичні обставини, зокрема щодо змісту суб’єктивної сторони вчиненого злочину, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом потерпілим, що виник до заподіяння смерті першому з них.
Суди нижчих інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 саме єдиного прямого умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті потерпілим. Питання про зміст і спрямованість умислу засуджених під час кваліфікації його дій вирішене з огляду на сукупність встановлених фактичних обставин вчиненого, зокрема характер вчиненого діяння, спосіб, використаних знарядь, кількість завданих ударів, локалізацію ушкоджень на тілі потерпілих та причини, що обумовили неможливість доведення умислу до кінця, висновки про що в цій частині належним чином вмотивовані в оскаржених рішеннях. Встановлені судом фактичні обставини підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
У цьому провадженні характер застосованого насильства, знаряддя злочину, використання відкритого полум’я як способу вчинення злочину щодо потерпілого, який перебуває в безпорадному стані, свідчить про усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своїх дій, розуміння ним такої високої вірогідності заподіяння смерті як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2, що наближається до передбачення ним неминучості її настання як результату його протиправного впливу на потерпілих. Передбачення такої високої вірогідності суспільно небезпечних наслідків завжди свідчить про бажання винного їх настання.
Умисне заподіяння смерті двом або більше особам кваліфікується за п.1 ч.2 ст.115 КК за умови, що їх убивство охоплювалося єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при заподіянні смерті кожному з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються й за відповідними пунктами ч.2ст.115 КК. Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п.1ч. 2 ст.115 КК не має.
Крім того, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115КК та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст.115 КК не порушує принципу «non bis in idem», що виключає подвійне ставлення у провину (інкримінування) згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції та ч. 3 ст. 2 КК, адже наслідок у виді смерті однієї людини не є обов’язковою (конститутивною) ознакою замаху на життя двох чи більше потерпілих, тому окрема кримінально-правова оцінка такого наслідку у формулі кваліфікації не є подвійним ставленням у провину. Формула кваліфікації, що включає лише ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, не відображає заподіяння смерті одній людині, яка за своїм характером є найбільш небезпечним наслідком, який є незворотним.
Отже, колегія суддів ОП виходить з того, що встановлені судом обставини свідчать про вчинення ОСОБА_1 злочину з прямим визначеним умислом, спрямованим на заподіяння смерті як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2, атому кваліфікація його дій за ч.1 ст.115 КК та ч.2ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК є правильною.
З огляду на викладене з кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 пунктами1, 13 ч.2 ст.115 КК підлягає виключенню п. 13. Таким чином, судові рішення підлягають зміні у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Будь-яких інших підстав для зміни або скасування судових рішень колегія суддів ОП не вбачає.
Висновок: у разів становлення судом єдиного прямого визначеного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом або більше особам, вбивство однієї людини і замах на життя другої має кваліфікуватися як незакінчений злочин –убивство двох або більше осіб, оскільки єдиного злочинного наміру вбити двох осіб не було реалізовано з причин, що не залежали від волі винної особи, за відповідною частиною ст.15, п.1 ч.2ст. 115 КК незалежно від послідовності злочинних дій та за ч.1 ст.115 КК чи відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 КК (або іншими спеціальними нормами) у разі наявності таких підстав.
Детальніше з текстом постанови ОП від 28.09.2020 у справі No640/18653/17 (провадження No51-543кмо20) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92021156
З текстом окремої думки можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92021183