Коли вартість послуг мобільного зв’язку, зокрема міжнародного роумінгу, що сплачує юрособа, не може бути додатковим благом

06 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року й ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 826/11941/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство „Паритет-К“» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Було укладено договір з оператором мобільного зв’язку про надання
телекомунікаційних послуг, згідно з яким абонент замовляє та оплачує, а оператор надає на тарифній основі телекомунікаційні послуги. Додатком до договору було визначено перелік номерів, що обслуговуються в корпорації, закріплених за номером особового рахунку. У рахунках за телекомунікаційні послуги було деталізовано використання мобільного зв’язку працівниками платника з ідентифікацією закріплених додатком мобільних номерів особового рахунку абонента. Для підтвердження використання послуг оператора мобільного зв’язку у своїй господарській діяльності, платник надав наказ про прийняття на роботу працівників, щодо яких контролюючий орган здійснив нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Контролюючий орган за результатами перевірки встановив, що суми, сплачені
платником за послуги міжнародного роумінгу за працівників, які не перебували у відрядженні за кордоном, прирівнюються до додаткового блага, наданого
роботодавцем, тому підлягають оподаткуванню. На переконання податкового органу, платник безпідставно включив до податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентами, які не відбулися через відсутність реального характеру господарських операцій. Платник указав, що висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених об’єктивними даними, і не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платник правомірно сформував
податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентом, оскільки: а) указані операції підтверджені належними первинними документами; б) у майновому стані платника відбулися реальні зміни; в) господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань платника та сприяли отриманню доходу.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові
рішення – без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Критерієм відмежування додаткового блага, наданого працівникові, від витрат
платника в межах його виробничої діяльності є те, хто саме є вигодонабувачем
набутого блага.

Вартість послуг мобільного зв’язку, зокрема міжнародного роумінгу, що сплачує
юридична особа за здійснення її працівниками виробничих телефонних розмов, не може бути додатковим благом у разі наявності документів, які підтверджують
використання мобільного зв’язку лише у виробничих цілях.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 826/11941/16 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111385002