На сьогодні в Україні податковий спір — це не лише суперечка між державою та бізнесом з приводу правильності нарахування та сплати податків. Це потенційно кримінальне провадження, яке може суттєво ускладнити діяльність підприємства ще до того, як суд надасть свою правову оцінку доводам сторін.
За наявності акта податкової перевірки на суму понад 4 млн грн у спір практично автоматично включається Бюро економічної безпеки з кримінальним провадженням за статтею 212 КК України та повноцінним набором процесуальних засобів впливу: обшуками, вилученням документів, допитами працівників, запитами до контрагентів тощо.
Такі підходи породжують тривалу і небезпечну практику паралельного переслідування: з одного боку, платник оскаржує податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, а з іншого – вже стає фігурантом кримінального провадження з усіма негативними наслідками. Попри те що правомірність донарахувань ще не встановлена, правоохоронці використовують сам факт складання акта перевірки як основу для власних претензій. У результаті на бізнес тиснуть одночасно і податківці, і слідчі з прокурорами.
Про це зазначає адвокат Денис Терещенко, інформує ЮП.
Системні вади застосування статті 212 КК
Формально, кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків настає лише за наявності умислу. Несплата податків з об’єктивних причин (скрутна фінансова ситуація на підприємстві, бухгалтерська помилка або суперечності з податковими органами у трактуванні норм Податкового кодексу) не становить складу злочину.
Проте на практиці донарахування сум податків та складання податкового повідомлення-рішення вже є достатнім та чітким сигналом для детективів БЕБ розпочинати кримінальне провадження. У результаті виникає ситуація, коли кримінальне переслідування ґрунтується на спірному рішенні фіскального органу, яке ще може бути скасоване в адміністративному або судовому порядку.
Ба більше, провадження за статтею 212 часто використовуються не як засіб притягнення до відповідальності, а як інструмент процесуального тиску – з метою блокування рахунків, вилучення первинних документів, формування «бази» для переслідування контрагентів та паралельного втручання в їхню господарську діяльність. Так відбувається навіть у випадках, коли податкове зобов’язання ще не стало остаточним.
Така правозастосовна практика фактично нівелює презумпцію невинуватості в податкових правовідносинах: ще до того як суд встановить, чи були зобов’язання насправді, підприємство вже перебуває в статусі «фігуранта» Це підриває довіру бізнесу до податкової та правоохоронної системи, створює репутаційні ризики, які не зникають навіть після скасування донарахувань.
Крім цього, така практика також негативно впливає на інвестиційну привабливість держави. Адже який бізнес захоче заходити туди, де за податкову помилку можна отримати обшук і підозру?
Що з цим робити? Необхідність реформування підходів
Проблема надмірної криміналізації податкових спорів не може залишатися поза увагою законодавця та уряду. Йдеться не лише про захист бізнесу, а й про відновлення довіри до держави як партнера, а не карального органу.
Суспільний запит на декриміналізацію податкових спорів давно назрів. За винятком випадків доведеного умислу або системних протиправних дій. Такий підхід дає змогу зменшити тиск на бізнес, звільнити ресурси правоохоронців та зосередитися на справжніх злочинах.
Особливої уваги заслуговує трансформація ролі Бюро економічної безпеки України. Цей орган створювався як аналітична структура, спроможна виявляти глобальні ризики для економіки – від схемного імпорту до зловживань у бюджетних потоках. Натомість сьогодні БЕБ часто виконує функцію «механічного дублера» податкової, штампуючи кримінальні провадження за кожним актом перевірки, навіть якщо його ще не перевірено судом. Це свідчить про неефективне використання ресурсів та втрату стратегічного фокусу, з яким орган задумувався.
Водночас держава має зосередитися на розвитку сучасних інструментів податкового контролю: аналітики ризиків, автоматичного обміну інформацією та процедур досудового врегулювання. Це не лише зменшить конфліктність у відносинах між платниками та фіскальними органами, а й підвищить рівень добровільної сплати податків.
Критикуєш — пропонуй
Поточна практика, коли податковий спір автоматично переростає в кримінальне провадження, є пережитком застарілої фіскальної моделі, що не відповідає ані стандартам правової держави, ані потребам сучасної економіки. Бізнес не повинен працювати під загрозою обшуку та підозри щоразу, коли виникає спір у тлумаченні податкових норм.
Держава має переосмислити свою роль, ставши не каральним інструментом, а регулятором і партнером, який зацікавлений у прозорих та довгострокових відносинах із платником податків. Для цього необхідно:
- чітко розмежувати податкові спори та податкові злочини;
- гарантувати, що кримінальні провадження не порушуються до встановлення факту порушення в адміністративному порядку;
- переформатувати функції БЕБ у бік стратегічного аналізу, а не дублювання дій податкової служби та продовження практик, характерних для податкової міліції старого зразка.
Такі зміни не лише зменшать тиск на бізнес, а й створять стійке, прогнозоване податкове середовище, яке приваблює інвестиції та стимулює економічне зростання.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.