Опір, втручання у діяльність та насильство щодо працівника правоохоронного органу, які розвивалися послідовно, не охоплювалися єдиним умислом, були спрямовані проти різних потерпілих та здійснювалися з тривалим проміжком у часі, повинні кваліфікуватися за сукупністю кримінальних правопорушень
Обставини справи: 07.08.2017 приблизно о 20:21 працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виконуючи свої професійні обов’язки, за повідомленням ОСОБА_6 про ДТП, прибули у місце, вказане у повідомленні,та побачили у кюветі автомобіль. Працівники поліції підійшли до осіб, які перебували за кермом та біля автомобіля, і пред’явили законну вимогу надати документи на автомобіль, на право керувати транспортним засобом та пояснити обставини ДТП.Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які стояли поряд з автомобілем і перебували у стані алкогольного сп’яніння, ображаючи та висловлюючись на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, відмовилися виконувати неодноразові законні вимоги працівників поліції, вчинили їм опір, що виразився в активній фізичній протидії (відпихання руками, шарпання за однострій та за руки) здійсненню працівниками поліції своїх службових обов’язків.
За цих же обставин приблизно о 20:25 ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, умисно завдав удару руками по руках потерпілого ОСОБА_2, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_5 за вищевказаних обставин приблизно о 20:45 умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 одного удару рукою, а згодом головою в обличчя, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
У подальшому ОСОБА_5 намагався силою вирватися від затримання, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, намагалися звільнити від затримання ОСОБА_5 та перешкодити працівникам поліції застосувати заходи примусу.
Крім того, ОСОБА_5 приблизно о 20:50 на майданчику на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин умисно завдав одного удару ногою в ліве плече потерпілого ОСОБА_6, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій:за вироком місцевого суду ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст.342, ч. 1 ст.343 КК, ОСОБА_1 за ч. 2 ст.342, ч. 1 ст.343, ч.2 ст.345 КК, ОСОБА_5 за ч. 2 ст.342, ч. 2ст.345, ч. 1 ст.125 КК та на підставі ст.75 КК засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
За вироком апеляційного суду в частині засудження та призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст.343 КК, ОСОБА_1 зач.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК та ОСОБА_5 за ч.1 ст.125, ч.2 ст.342 КК скасовано та звільнено останніх від кримінальної відповідальності за вказані злочини на підставі ст.49 КК.
Крім того, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 345 КК із застосуванням положень ст.75КК скасовано та ухвалено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Позиція ККС: змінено вирок апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342, ч.1 ст.343 КК та ОСОБА_5 за ч.1 ст.125, ч.2 ст.342 КК закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК. У решті вирок апеляційного суду залишено без зміни.
Обґрунтування позиції ККС: на думку колегії суддів, твердження захисника та потерпілих про безпідставність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК є необґрунтованими та безпідставними.
Так, у своїх касаційних скаргах захисник та потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилалися на постанову ВС від 11.07.2019 (справа No688/1521/17). Згідно з нею дії обвинуваченого було кваліфіковано лише за ч.2 ст. 345 КК, оскільки констатовано, що опір, погроза насильством, насильство до представника правоохоронного органу були об’єднані єдиним умислом, вчинені безпосередньо після погрози вчинити такі дії стосовно одного й того ж потерпілого (потерпілих), атому є випадком переростання менш небезпечного кримінального правопорушення в більш небезпечне та утворюють один злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК.
З установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин убачається, що протиправні дії, вчинені ОСОБА_1, а саме опір та втручання в діяльність працівників поліції, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також насильство стосовно ОСОБА_2, розвивалися послідовно, не охоплювалися єдиним умислом, спрямовані на різних потерпілих та здійснювалися з тривалим проміжком у часі. Тобто дії винного були вчинені з певним інтервалом та не мали кінцевої мети, спрямованої на заподіяння працівникові або працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень, а тому характеризуються як реальна сукупність злочинів.
Тому посилання у касаційних скаргах на висновок ВС, зроблений у постанові від11.07.2019 у провадженні No 51-8618км18 (справаNo688/1521/17), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки кваліфікація дій засудженого лише за ст.345 КК була здійснена з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст.342, ч.1 ст.343, ч.2 ст.345 КК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 14.01.2021 у справі No165/445/18 (провадженняNo51-4371км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94237633