Вища рада правосуддя відповіла на запит редакції «Адвокат Пост» щодо публікації на своєму офіційному сайті про «українську делегацію» у Брюсселі та Страсбурзі і участі члена ВРП Олени Ковбій у візиті, пов’язаному з проєктом ЄС PRAVO-JUSTICE.
Формально — лист містить посилання на норми законів і навіть підтверджує окремі ключові факти. По суті — відповідь залишає більше запитань, ніж дає відповідей, і демонструє дивну логіку: коли йдеться про репутаційні ризики та прозорість, ВРП обирає не пояснювати, а «закривати тему».
«Українська делегація»: термін «загальноприйнятий», а відповідальність — розмита
Один із центрів суспільної дискусії — вживання Вищою радою правосуддя у власній новині терміну «українська делегація». У відповіді ж вона фактично заявляє: жодних нормативних рішень чи мандатів тут не потрібно, бо це «загальноприйняте позначення групи представників України», а сам термін застосовано «в описовому інформаційному значенні» без юридичних наслідків.
Це ключова позиція Вищою ради правосуддя: мовляв, якщо слово не створює формальних повноважень — воно безпечне. Але для суспільства та міжнародних партнерів питання не лише у «юридичних наслідках». Питання в тому, чи не вводить така лексика в оману щодо офіційності поїздки, її мандата та представницького статусу.
Ба більше, Вища рада правосуддя прямо зазначає, що інформація на сайті «не потребує додаткових коригувань чи додаткових роз’яснень». Тобто найвищий судовий орган, який відповідає за стандарти доброчесності судової влади, відмовляється навіть обговорювати межі того, як він називає участь посадових осіб у заходах, організованих поза державними процедурами.
Найважливіше підтвердження ВРП: запрошення — від керівниці PRAVO-JUSTICE, витрати — за кошти проєкту
Водночас у цій же відповіді Вища рада правосуддя надає максимально конкретну інформацію, яка змінює рамку дискусії.
ВРП підтверджує: член Вищої ради правосуддя Олена Ковбій поїхала до Брюсселя і Страсбурга на запрошення керівниці проєкту ЄС «Право-Justice» Оксани Цимбрівської, поїздка оформлена наказом голови Вищої ради правосуддя Григорія Усика про відрядження, а витрати на проїзд, проживання і харчування покривалися проєктом ЄС «Право-Justice».
Це — не «нейтральна» деталь. Це фактичне підтвердження моделі, яка в будь-якій країні з чутливою антикорупційною культурою одразу породжує питання як оцінювалися ризики залежності члена конституційного органу від зовнішнього фінансування, чи проводилася оцінка репутаційних ризиків, чи були встановлені запобіжники, що виключають конфлікт інтересів (навіть потенційний).
Відповідь Вищої ради правоуддя фактично зводиться до одного: «це дозволено законом».
«Не декларується» — не означає «не потребує прозорості»
У листі ВРП значну частину тексту присвячено антикорупційному блоку. Вища рада правосуддя нагадує, що покриття витрат на відрядження за рахунок міжнародної технічної допомоги або організатора заходу не підлягає декларуванню у певних випадках, якщо поїздка оформлена як відрядження. Формально — так, Закон «Про запобігання корупції» містить винятки. Але тут виникає фундаментальна різниця між декларуванням доходу (технічний обов’язок), і прозорістю взаємодії органу судового врядування з донорськими структурами.
Те, що витрати «не декларуються», не знімає питання: хто саме, в якому обсязі, за якими процедурами і на яких умовах оплачує поїздки посадових осіб. У відповідях такого типу саме слово «не декларується» часто використовується як універсальна «заглушка» для ширших питань — про етику, доброчесність і довіру.
«Перевірку не проводили»: головний сигнал, який знецінює всю відповідь
Найбільш показовий фрагмент — про внутрішню перевірку. Вища рада правосуддя повідомляє, що внутрішня перевірка не проводилася, бо «відсутні встановлені факти» порушень членом ВРП. На практиці це означає: орган визнає, що поїздка відбулася за кошти проєкту ЄС, але не вважає за потрібне навіть процедурно зафіксувати аналіз ризиків. А саме для цього і створюються комплаєнс-механізми — щоб оцінювати не лише «встановлені порушення», а потенційні конфлікти інтересів і репутаційні загрози до того, як вони перетворяться на скандал.
Логіка «немає встановленого порушення — немає перевірки» для органу, який має формувати стандарти доброчесності, виглядає не дуже переконливо. Вона виглядає як просто небажання бачити проблему.
«Інформацію не створено»: зручна формула для відмови
Ще одна лінія відповіді ВРП — відмова на частину питань запиту, бо відповідна інформація «не створена та не відображена» у ВРП. Цей аргумент закон дозволяє використовувати, але він же часто стає інструментом, щоб не розкривати змістовні деталі, коли інформація, найімовірніше, існує у вигляді документів, листування, програм, звітів, запрошень, погоджень тощо.
Адже сама ВРП підтверджує: було запрошення, був наказ про відрядження, були витрати, які «покривав проєкт ЄС». Це вже означає існування документального масиву. І саме він має ключове значення для відповіді на запитання суспільства.
Що в сухому залишку
Вища рада правосуддя фактично каже читачам: так, поїздка була, оплатив донорський проєкт, «делегація» — просто слово, перевірок ми не робимо, а решти документів «нема» (бо «не створено»).
Це відповідь, яка знімає юридичні формальності, але не знімає головного — питання довіри.
Коли орган судового врядування називає групу учасників «українською делегацією» і паралельно підтверджує, що ключові витрати посадової особи покривав донорський проєкт — це вже не дрібниця стилю. Це — питання, як в Україні фактично організована взаємодія між державними інституціями та грантовими програмами, і чи не підміняється державна суб’єктність «проєктною логікою».
А чи виплачувалась членкині Вищої ради правосуддя Ковбій зарплата за часи чи години, які вона присвячувала участі у донорському проєкті та зйомка у фільмах. Громадськість не має володіти інформацією про те, як і для чого витрачаються кошти платників податків?
Що має бути наступним кроком
Після такої відповіді редакція має всі підстави:
- вимагати повного пакета документів, які прямо випливають із самої відповіді Вищої ради правосуддя: наказ про відрядження, запрошення, листування, програму заходів, звіт/результати візиту та фінансові документи в частині, яка не містить персональних даних;
- звернутися до НАЗК за позицією щодо конфлікту інтересів / подарунків у контексті покриття витрат третьою стороною (навіть якщо «не декларується»);
- звернутися до Представництва ЄС: чи відповідає практикам ЄС покриття витрат посадових осіб органів судового врядування без публічного звітування про цілі, відбір учасників і результати поїздки.
Бо головна проблема цієї відповіді Вищої ради правосуддя — не в тому, що поїздка відбулася. А в тому, що орган, який має бути стандартом доброчесності, обрав модель: «це законно — отже, не пояснюємо».
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.