Наявність статусу адвоката в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість

Намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності.

14 квітня 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ради адвокатів Київської області, Ради адвокатів України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Ради адвокатів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, і прийняла постанову,в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 і ОСОБА_2, маючи намір стати адвокатами та відповідаючи вимогам, встановленим статтею 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», склали відповідний кваліфікаційний іспит та пройшли стажування відповідно до вимог цього Закону.

19 травня 2016 року на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області No 52 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 видані свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту.

У період з липня 2016 року до січня 2017 року позивачі в повному обсязі виконали плани стажування, що підтверджується відповідними звітами, які подавалися до Ради адвокатів Київської області.

У відповідь на заяви ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року і ОСОБА_2 від 03 травня 2017 року надано відповіді Ради адвокатів Київської області від 10 липня 2017 року No 360/0/2.17 та No 359/0/2.17 про те, що за результатами проходження стажування Радою адвокатів Київської області було розглянуто та затверджено звіти про проходження стажування та звіти про оцінку проходження стажування.

У зазначених відповідях від 10 липня 2017 року за підписом Голови Ради адвокатів Київської області викладене обґрунтування неможливості прийняття у позивачів присяги адвоката та видачі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Зокрема, підкреслено, що на час затвердження звітів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про проходження стажування та на момент надання зазначених відповідей позивачі були діючими працівниками органів прокуратури України.

13 червня 2016 року Радою адвокатів України прийнято рішення No 166«Про затвердження роз’яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності».

Додатком 1 до цього рішення встановлено, що особа, стосовно якої існують обставини несумісності, за умови виконання інших вимог законодавства, може бути допущена до складання кваліфікаційного іспиту; особа, яка склала кваліфікаційний іспит, але займається роботою або діяльністю, несумісною з діяльністю адвоката, може проходити стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вважаючи рішення Ради адвокатів України від 13 червня 2016 року No 166, а також дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті присяги адвоката та щодо відмови у видачі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю протиправними, позивачі звернулися до суду з адміністративними позовами.

ОЦІНКА СУДУ

Вимоги щодо несумісності роботи в органах прокуратури з іншими видами діяльності передбачені статтею 18 Закону України «Про прокуратуру».

За змістом цієї статті перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Отже, особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу (пункт 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції»).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що, складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю.

Претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю прокурор вступає у позапроцесуальні відносини із Радою адвокатів, адвокатською спільнотою.

На думку Великої Палати Верховного Суду, такі правовідносини між адвокатом і прокурором виходять за межі допустимої сфери відносин між прокурорською та адвокатською спільнотами.

Слід окремо підкреслити, що таке розуміння спірних правовідносин не поширюється на осіб, звільнених з посади прокурора або повноваження яких припинено.

Наведене свідчить, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що у випадку отримання особою, яка є прокурором, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката, така особа одночасно опиняється під дією двох присяг – прокурора та адвоката, що є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності – незалежність та конфіденційність.

Окрім того, статтею 7 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» установлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката.

Аналіз понять «адвокат» та «адвокатська діяльність», що наведені у статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а також зміст статей 4, 6, 19 цього Закону свідчать про те, що обставини несумісності з діяльністю адвоката, визначені статтею 7 зазначеного Закону, виникають для осіб, які мають (уже отримали) такий статус.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що обмеження і способи їх усунення встановлені для осіб, які вже мають статус адвоката та які бажають займатись іншою (не сумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для прокурорів, які бажають займатись адвокатською діяльністю.

З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що проходження процедур кваліфікаційного іспиту і стажування з метою отримання статусу адвоката є несумісними зі статусом прокурора, рішення Ради адвокатів України від 13 червня 2016 року No 166 «Про затвердження роз’яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» не відповідає закону і не підлягає застосуванню в цілому.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 14 квітня 2021 року у справі No 826/9606/17 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96933508.