Предметом касаційного перегляду у справі No921/38/16-г/3 була вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання позичальником свого кредитного зобов’язання перед банком, в рахунок погашення заборгованості позичальника, що складається з пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Під час нового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено часткове невиконання позичальником рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі No910/10932/16 щодо сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, що і стало підставою для позовних вимог банку (відповідно до заяви про зміну підстав позову від 11.07.2018) до відповідача (іпотекодавця) про звернення стягнення на іпотечне майно.
Статтею 1 Закону України “Про іпотеку”визначено, що іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини п’ятої статті 3 названого Закону іпотека має похідний характер від 11 основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Частиною першою статті 17 зазначеного Закону передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її (якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється) з інших підстав, передбачених цим Законом. Наведені положення кореспондуються зі статтею 593 ЦК України.
ВС зауважив, що наявність лише судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов’язання боржника та іпотеки і не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Зазначена правова позиція відображена в постанові ВП ВСвід18.09.2018 у справі 921/107/15-г/16.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 590 ЦК України у разі часткового виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
За таких обставин у разі часткового невиконання позичальником свого зобов’язання іпотека не припиняється та діє у повному обсязі, а тому кредитор має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постанова КГС ВС від 29.08.2019 у справі No921/38/16-г/3 http://reyestr.court.gov.ua/Review/84284493.