КГС ВС розглянув справу за заявою Селянського (фермерського) господарства Романюка Ігоря Миколайовича (далі – СФГ Романюк І.М.) про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації “Господарський арбітраж” від 10.08.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Інжинірингова компанія “Миколаївінвестбуд” до СФГ Романюка І.М. про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації “Господарський арбітраж” від 10.08.2020 вищезазначений позов задоволено.
СФГ Романюк І.М. звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій просило скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації “Господарський арбітраж” від 10.08.2020. Заява обґрунтована, зокрема,тим, що заявника не було повідомлено про дату та час розгляду заяви в Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Господарський арбітраж», у зв’язку з чим він не міг бути присутнім у судовому засіданні 10.08.2020 та надати докази у третейській справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відмовлено СФГ Романюк І.М. у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації “Господарський арбітраж” від 10.08.2020.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи було встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
Відповідно до статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Аналогічні положення містить стаття 51 Закону України “Про третейські суди”.
Перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду визначений статтею 350 ГПК України,статтею 51 “Про третейські суди” та є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Проте приписами статті 51 Закону України “Про третейські суди” та статті 350 ГПК України не передбачено такої підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду, як неповідомлення ним належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду. Пункт 5 частини третьої статті 51 названого Закону (та, відповідно, пунктом 5 частини другої статті 350 ГПК України) визначено як підставу для такого оскарження та скасування вирішення третейським судом питання про права і обов’язки осіб, які не брали участі у справі.
Склад учасників третейського розгляду визначено статтею 34 Закону України “Про третейські суди”, відповідно до частини першої якої учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.З матеріалів цієї справи вбачається і заявником не заперечується, що СФГ Романюк І.М. є учасником у третейській справі No 01-10/20 як відповідач (будучи й стороною договору, з якого виник спір, та відповідно третейської угоди), а тому положення пункту 5 частини другої статті 350 ГПК України та пункту 5 частини третьої статті 51 Закону України “Про третейські суди” до спірних правовідносин не застосовуються.
Зважаючи на викладене, постановою КГС ВС залишено без змін ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 19.01.2021 у справі No 873/113/20 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/94489772.