Огляд судової практики щодо забезпечення позову в корпоративному спорі

Інститут забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Постанова КГС ВС від 14.05.2020 у справі No922/2277/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/89212680

Забезпечення позову – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Постанова КГС ВС від 13.01.2020 у справі No922/2163/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/86906206

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову,так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на наведені норми процесуального законодавства КГС ВС у справі No913/495/19 відхилив доводи скаржника про неможливість вжиття заходів забезпечення позову на стадії апеляційного розгляду справи. Суд підкреслив, що частина друга статті 136 ГПК України передбачає можливість забезпечення позову набудь-якій стадії розгляду справи, зокрема, і на стадії апеляційного провадження, а не лише під час розгляду справи у суді першої інстанції, як помилково стверджує відповідач.

Постанова КГС ВС від 13.04.2020 у справі No913/495/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/88728738

Аналіз постанов КГС ВС, пов’язаних із забезпеченням позову в корпоративних спорах,виявив, що суди нижчих інстанцій часом розширено тлумачать норми про забезпечення позову. Так, у справі No 20з-20 колегія суддів наголосила на тому, що відсутність у процесуальному законодавстві конкретної заборони на звернення заявника із заявою про відкликання раніше поданої ним заяви про забезпечення позову не надає судам права розширено тлумачити встановлені законом підстави для повернення заяви про забезпечення позову, в тому числі шляхом застосування аналогії закону.

Постанова КГС ВС від 28.04.2020 у справі No20з-20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/89008439

Направляючи на новий розгляд справу No 50з-20 до апеляційного господарського суду, КГС ВС підкреслив, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачено права повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих самих підстав, є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося.

Постанова КГС ВС від 23.04.2020 у справі No50з-20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91118533

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував увагу КГС, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов’язаних із забезпеченням позовів у корпоративних спорах.

Постанова КГС ВС від 23.03.2020 у справі No910/7338/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/88386312

Постанова КГС ВС від 24.06.2020 у справі No 902/1051/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90057584

Постанова КГС ВС від 11.08.2020 у справі No911/3136/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90909978

Постанова КГС ВС від 26.08.2020 у справі No907/73/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91169913

Постанова КГС ВС від 19.10.2020 у справі No915/373/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92286812

Наприклад, направляючи на новий розгляд до суду першої інстанції заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову у справі No910/7596/20, КГС ВС зауважив на таке. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та вживаючи відповідних заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій обмежилися лише наданням оцінки обґрунтованості заявлених заходів забезпечення позову та не дослідили інших умов, необхідних для вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Зокрема, суди не дослідили обставин щодо наявності зв’язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову (накладенням арешту на майно та забороною органам і суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти дії) і предметом спору, тобто не з’ясували, чи відповідають обрані позивачем заходи забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, залишили поза увагою обставини доцільності вжиття одночасно обох заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Суди не надали належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, не з’ясували,чи будуть мати вплив заявлені позивачем заходи забезпечення позову (в разі їх вжиття судом) на права та охоронювані інтереси інших учасників справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу, а якщо будуть, то який саме та в якому обсязі, не дослідили співмірності заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, тобто не оцінили обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Крім того, не дослідивши обставин співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, суди залишили поза увагою і висновки ВС щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, викладені у постановах КГС ВС від 15.01.2019 у справі No915/870/18, від 05.09.2019 у справі No911/527/19, від 16.10.2019 у справі No911/1530/19, від 25.09.2020 у справі No925/77/20.

Відповідно до цих висновків під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право)на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. При цьому заарештовані кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

З огляду на викладене суди не надали належної оцінки характеру заявлених позовних вимог у цій справі та характеру спору, що виник між сторонами у справі, не дослідили,що саме є предметом позову, не з’ясували, чи належить майно, на яке позивач просить накласти арешт, до предмета спору.

Постанова КГС ВС від 16.11.2020 у справі No910/7596/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92971660

Якщо спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, та не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Постанова КГС ВС від 12.03.2020 у справі No916/3479/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/88171813

Постанова КГС ВС від 18.03.2020 у справі No904/2641/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/88359525

Постанова КГС ВС від 24.06.2020 у справі No 902/1051/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90057584

Постанова КГС ВС від 07.09.2020 у справі No904/1766/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91370918

Постанова КГС ВС від 09.09.2020 у справі No906/1336/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91465954