У статті 19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій цієї статті
регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- – факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з’ясувати мету його встановлення;
- – встановлення факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов’язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює таким особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- – заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред’явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- – чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у сп раві № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян. Законодавством не передбачено іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
В порядку цивільного судочинства розглядаються такі справи: про встановлення факту, що заявник є членом сім’ї загиблого військовослужбовця, з метою отримання грошової компенсації; про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою отримання грошової компенсації у зв’язку зі смертю військовослужбовця; про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання переходу на інший вид пенсії або отримання соціальної допомоги.
Зокрема, за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту віднесення заявника до кола членів сім’ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження
(постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц).
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц Верховний Суд зробив висновок, що оскільки між заявником, яка просить встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, та Міністерством оборони України (далі – Міноборони України) виник спір, пов’язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім’ї військовослужбовця, не пов’язаного з будь-якими цивільними права та обов’язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, тому за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи спір між особою та Міноборони України щодо права на отримання грошової допомоги, виплата якої передбачена Постановою № 168, у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, з яким заявник проживала однією сім’єю як чоловік та жінка без шлюбу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 виклала правовий висновок про те, що юридичні факти, які належить встановлювати у судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України; рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до юрисдикції справ про встановлення юридичних фактів, відступивши від позиції, за якою справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу розглядалися адміністративними судами у випадках, коли встановлення факту було пов’язане з публічно-правовими правовідносинами.
Слід звернути увагу, що на даний час у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 308/17634/23 щодо встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда – військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю
військовослужбовця, виплата якої передбачена Постановою № 168.
Ухвалою від 23 квітня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 308/17634/23, зазначивши, що існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості встановлення судом в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства факту перебування особи на утриманні військовослужбовця з метою подальшого оформлення одноразової грошової допомоги у контексті раніше сформульованих Великою Палатою Верховного Суду висновків у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що в ухвалі про передачу справи № 308/17634/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду посилається на те, що висновки щодо підсудності судам цивільної юрисдикції питання встановлення юридичних фактів, сформульовані у справі № 560/17953/21, сприймаються судами як універсальні та застосовні до всіх фактів, які можуть бути передумовою для виплати одноразової грошової допомоги внаслідок смерті
військовослужбовця, незалежно від того, чи передбачено законом інший (не судовий) порядок підтвердження відповідного факту, та від того, чи отримував заявник відмову в призначенні бажаної виплати до звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту. До того ж Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду порушує перед Великою Палатою Верховного Суду проблему визначення кола заінтересованих осіб (чи суб’єктного складу можливого спору про
право) при вирішенні питання про встановлення юридичного факту, який є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, в контексті сформульованого у справі № 560/17953/21 висновку про те, що між заявниками та державою в особі відповідного органу військового управління не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки такий орган не є суб’єктом отримання зазначеної соціальної допомоги.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.