Уявімо типову для українських реалій ситуацію. Громадянин стає жертвою незаконного обшуку, безпідставного арешту або фальсифікації доказів. Згодом держава визнає порушення та виплачує компенсацію — з державного бюджету, тобто з коштів платників податків. Водночас конкретний винуватець — слідчий, прокурор чи суддя — уникає будь-якої персональної відповідальності, прикриваючись статусом та корпоративною солідарністю.
Про це зазначає адвокат Віталій Чаюн, інформує ЮП.
Це не поодинокі випадки і не теоретична проблема. Саме на цю системну ваду українського правосуддя спрямовані два пов’язані законопроєкти — № 14350 та № 14351, зареєстровані наприкінці 2025 року групою народних депутатів. Їхня задекларована мета — запровадити реальну персональну кримінальну та цивільну відповідальність посадових осіб правоохоронних органів, прокуратури та суду за шкоду, завдану громадянам.
Чи є це довгоочікуваним кроком до справедливості — чи потенційною загрозою для стабільності системи правосуддя? Розглянемо по суті.
Суть законодавчих ініціатив
Кримінальний блок: законопроєкт № 14350
Проєкт № 14350 пропонує комплексні зміни до Кримінального кодексу України, спрямовані на посилення відповідальності за зловживання владою у сфері правосуддя та правоохоронної діяльності.
Серед ключових новел:
- Розширення кола «представників держави» в примітці до ст. 127 КК України
У примітці до статті 127 КК України (катування) поняття «представники держави» доповнюється посадовими особами органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратури та суду. Це означає, що їхні дії в разі катувань або незаконного позбавлення волі кваліфікуватимуться за спеціальним, більш суворим складом злочину.
- Віднесення правоохоронців до суб’єктів вчинення кваліфікованого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини)
Таким чином посилюється відповідальність за такі дії посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
- Уточнення переліку працівників правоохоронних органів в диспозиції ст. 365 КК України
Так, пропонується виділити (конкретизувати) серед працівників правоохоронних органів посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Акцент робиться на діях посадовців, які спричинили істотну шкоду правам і свободам людини.
- Запровадження нової статті 365-1 КК України
Проєкт вводить окремий склад злочину — Незаконні дії посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Йдеться, зокрема, про незаконне повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, обшук, арешт майна, застосування оперативно-розшукових заходів або ухвалення неправосудного рішення.
За окремі з цих дій, що призвели до тяжких наслідків, статтею передбачається санкція — від 7 до 10 років позбавлення волі з забороною обіймати відповідні посади.
- Коригування інших статей ККУ.
Зміни також стосуються статей КК України: 366 (службове підроблення), 371 (завідомо незаконне затримання чи тримання під вартою) та низки суміжних норм — із чітким фокусом на відповідальності саме посадових осіб системи кримінальної юстиції.
Цивільно-правовий блок: законопроєкт № 14351
Другий законопроєкт пропонує перегляд підходів до відшкодування шкоди в цивільному порядку.
- Зміни до статей 1173–1176 ЦК України.
Пропонується встановити, що шкода, завдана незаконними рішеннями чи діями правоохоронців, прокурорів або суддів, відшкодовується безпосередньо винними особами — за рахунок їхнього майна та доходів. У разі кількох винуватців передбачається солідарна відповідальність.
- Відповідні зміни до спеціального законодавства.
Законопроєкт синхронізує цю логіку з законами про Національну поліцію, прокуратуру, СБУ, НАБУ та іншими, усуваючи можливість «перекладання» фінансової відповідальності на державу.
Обидва проєкти передбачають набрання чинності з дня опублікування із тримісячним перехідним періодом для приведення підзаконних актів у відповідність. Станом на початок 2026 року вони зареєстровані у Верховній Раді та перебувають на стадії попереднього розгляду.
Чому ця проблема назріла
Формально українське законодавство вже містить норми про відповідальність за зловживання владою та про компенсацію шкоди. Проте на практиці відповідальність є колективною, а не персональною. Держава виступає «платником» за дії своїх службовців, тоді як конкретні посадові особи рідко зазнають реальних наслідків.
Це породжує кілька системних проблем:
- ефект безкарності, коли ризик для посадовця мінімальний;
- перекладання фінансового тягаря на суспільство;
- тривалі та складні судові процедури для потерпілих;
- ерозію довіри до правосуддя.
У підсумку порушується базовий принцип: шкоду має відшкодовувати той, хто її завдав.
Потенційні переваги ініціатив
У разі ухвалення ці законопроєкти можуть мати позитивний системний ефект:
- підвищення персональної відповідальності та професійної обережності посадовців;
- реальний захист прав громадян, без багаторічних спорів з державою;
- зменшення навантаження на бюджет, особливо в умовах війни;
- відновлення суспільної довіри до інститутів правосуддя.
Фактично йдеться про зміну філософії: від «держава відповідає за всіх» — до «кожен відповідає за свої рішення».
Ризики та слабкі місця
Водночас ці ініціативи не позбавлені серйозних ризиків.
По-перше, надмірна криміналізація процесуальних дій може створити «охолоджуючий ефект», коли слідчі та судді ухвалюватимуть рішення не з огляду на закон, а зі страху перед відповідальністю.
По-друге, виникає загроза втручання в незалежність суддів і прокурорів, гарантовану Конституцією України. Персональна відповідальність не повинна перетворитися на інструмент тиску.
По-третє, складність доведення умислу та розмежування між незаконною дією і добросовісною помилкою може спричинити правову невизначеність і перевантаження судів.
Нарешті, залишається питання реалістичності стягнення значних сум із конкретних посадовців, що потенційно може знову повернути фінансовий тягар на державу.
Висновок
Законопроєкти № 14350 та № 14351 — це смілива спроба зламати традицію колективної безвідповідальності у сфері правосуддя. Вони мають потенціал стати важливим етапом у формуванні культури персональної відповідальності державної влади перед громадянином.
Водночас без ретельного доопрацювання, чітких запобіжників та професійної дискусії ці ініціативи можуть створити більше проблем, ніж рішень. Ключове завдання парламенту — знайти баланс між справедливим покаранням за зловживання та збереженням незалежності й ефективності системи правосуддя.
Для суспільства ж ця дискусія є принциповою, адже йдеться не лише про відповідальність посадовців, а й про реальну ціну наших прав і свобод.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.