Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень як звернення стягнення на право оренди рухомого та нерухомого майна можливе щодо власника такого майна, а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачено законом або договором (заставодержатель права оренди такого майна тощо).
Верховний Суд розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 за скаргою ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” на постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника у справі за позовом ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” до ТОВ “ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН” про стягнення 4 721 991, 12 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21.10.2019 ТОВ “ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН” звернулося до Господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. No ГСОО 2-5103/19 від 21.10.2019), у якій просило визнати протиправними і скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. у виконавчому провадженні No 60072608, відкритому на виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.2019 у справі No 916/1092/19.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2019 у задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ “ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕС-ТМЕНТ ЮКРЕЙН” (з урахуванням уточнення щодо прохальної частини апеляційної скарги) в частині вимог, які стосуються постанови про арешт майна боржника від 01.10.2019, задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2019 скасовано. Скаргу ТОВ “ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН” (вх. No ГСОО 2-5103/19 від 21.10.2019) задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця від 01.10.2019 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні No 60072608.
ОЦІНКА СУДУ
З приписів статті 56 Закону України “Про виконавче провадження” не вбачається однозначно право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права (тобто на право оренди), оскільки ця норма регулює питання арешту і вилучення тільки майна(коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити її на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у пункті 1 частини першої статті 10 цього Закону, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення “майно (майнові права) боржника”.
Визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, певні норми Закону України “Про виконавче провадження” слід застосовувати у їх системному зв’язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
З аналізу положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” випливає, що право на оренду (право оренди) майна, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності. Тобто лише власник майна має право розпоряджатися (реалізовувати) право оренди на власний розсуд, боржник таким правом не наділений. Системний аналіз норм статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України “Про виконавче провадження”, статей 177, 178, 190 ЦК України вказує на те, що виконавець не наділений правом накладати арешт на право оренди майна боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об’єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.
Відповідно до висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в пункті 6.41 постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі No904/968/18,”…виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник”.
Отже , застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень як звернення стягнення на право оренди рухомого та нерухомого майна можливе щодо власника такого майна, а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (заставодержатель права оренди такого майна тощо). Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, які належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 07.08.2020 у справі No916/1092/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90827119