Погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, здійснюється виключно у межах вартості отриманого у спадщину та не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця

27 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу, про звернення стягнення на спадкове майно.

Суд установив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав ОСОБА_3 грошові кошти, які останній зобов’язувався повернути. Одночасно ОСОБА_3 як позичальник надав позивачу
на забезпечення взятого на себе зобов’язання оригінал правовстановлюючого
документа – Державний акт на право власності на земельну ділянку та оригінал
технічної документації на неї. У зв’язку зі смертю боржника ОСОБА_1 звернувся
до його спадкоємця – дружини ОСОБА_2, яка відмовилася повертати кошти в якості одноразового платежу.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, наклав на користь
ОСОБА_1 стягнення на спадкове майно померлого боржника ОСОБА_3, яке було
передане в натурі спадкоємцю ОСОБА_2, зокрема земельну ділянку, в рахунок
погашення його заборгованості за договором позики. Визнав за ОСОБА_1 право
власності на земельну ділянку, яка належала померлому ОСОБА_3.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та залишив у силі в цій частині рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін, зазначивши таке.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов’язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах
розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість
необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов’язку погасити борг
у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв’язку з виконанням зобов’язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Тобто у будь-якому разі виконання вимоги кредитора щодо погашення
заборгованості, яку мав спадкодавець, не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця без одночасного отримання ним майнової вигоди у виді спадкового майна.

Суд установив, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, проте не здійснила одноразового платежу в рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 в межах вартості отриманого в спадщину майна. У такому разі, оскільки зобов’язання ОСОБА_2 як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 залишається не виконаним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині про звернення стягнення на земельну ділянку відповідно до статті 1282 ЦК України підлягають задоволенню.

Разом із цим висновок апеляційного суду про визнання права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 як за кредитором є помилковим.

Аналіз статті 1285 ЦК України свідчить про те, що вимоги кредитора спадкоємці
зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю
між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає
стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Проте ці норми матеріального права не передбачають такий спосіб звернення
стягнення, як визнання права власності на майно.

Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства
юстиції України 29 вересня 2016 No 2831/5, визначає процедуру здійснення продажу майна через електронні торги з аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи
позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за позивачем права власності на спірну
земельну ділянку, цього не врахував та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі No 552/4892/19 (провадження No 61-16824св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/10081697