Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Червинської М. Є.
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідачі – комунальне підприємство «Парки Херсона» Херсонської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку
за касаційною скаргою адвоката Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року у складі судді Громіка Д. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконним та скасувати наказ, директора комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради (далі – КП «Парки Херсона»), від 29 червня 2022 року «Про оголошення простою» в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 01 липня 2022 року та проведення розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу; стягнути з КП «Парки Херсона» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 47 040,00 грн без урахування всіх податків і зборів та середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 25 квітня2023 року до 13 грудня 2023 року включно в розмірі 178 904,00 грн; стягнути з КП «Парки Херсона» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з червня 2021 року він перебуває у трудових відносинах з КП «Парки Херсона» на посаді робітника зеленого будівництва КП «Парки Херсона». 29 червня 2022 року відповідач видав наказ «Про оголошення простою», яким оголошено простій і зупинено діяльність підприємства на період з 01 липня 2022 року, передбачено звільнення працівників від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати праці в розмірі 2/3 окладу.
Позивач вважає наказ незаконним, оскільки підстав для встановлення простою не було, крім цього, простій було припинено деяким працівникам, у тому числі позивачу, та з 02 грудня 2022 року відновлено виконання працівниками своїх трудових обов`язків.
Наказом відповідача від 24 квітня 2023 року № 123 позивач звільнений з роботи за угодою сторін з 24 квітня 2023 року.
Відповідач у день звільнення ОСОБА_1 провів розрахунки із заробітної плати, однак за період простою заборгованість не погашена, повного розрахунку з виплати заробітної плати зроблено не було. З початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та оголошення воєнного стану позивач перебував у м. Херсоні, в період окупації м. Херсона з 01 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року належним чином виконував свої посадові (робочі) обов`язки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 13 грудня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з КП «Парки Херсона» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 27 095,03 грн з подальшим стягнення відповідних податків і зборів та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 25 квітня 2023 року до 13 грудня 2023 року в розмірі153 723,68 грн. Стягнув з КП «Парки Херсона» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. В решті позову відмовив. Стягнув з КП «Парки Херсона» на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. Допустив до негайного виконання рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 29 червня 2022 року «Про оголошення простою» в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 01 липня 2022 року, а також щодо проведення розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу.
Разом із тим сума заборгованості із заробітної плати, що підлягає до виплати ОСОБА_1 , становить 27 095,03 грн, тому на його користь також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 квітня до 13 грудня 2023 року, що становить 176 днів, в розмірі 153 723,68 грн.
При визначенні розміру середнього заробітку суд першої інстанції виходив із заробітної плати позивача за лютий, березень і середньоденної заробітної плати у розмірі 873,43 грн.
Витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини вимог, у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 08 липня 2024 року апеляційну скаргу КП «Парки Херсона» задовольнив частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з КП «Парки Херсона» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 квітня 2023 року до вересня 2023 року включно у розмірі 99 685,02 грн з подальшим вирахуванням відповідних податків та зборів. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за період з 25 квітня до 30 вересня 2023 року, що становить 114 робочих днів, в розмірі 99 685,02 грн, з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача – 873,43 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, КП «Парки Херсона», просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з КП «Парки Херсона» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 25 459,37 грн з подальшим стягненням відповідних податків та зборів, у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/8087/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 201/8083/21, від 15 березня 2023 року у справі № 201/8085/21, від 17 травня 2023 року у справі № 201/8082/21, від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суди неправильно здійснили розрахунок заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку.
Твердження апеляційного суду про відсутність доказів про перерахування відповідачем 20 травня 2023 року на картковий рахунок позивача частини суми боргу за листопад 2022 року у розмірі 1 317,27 грн не відповідає дійсності та підтверджується випискою з банку, а тому розмір заборгованості з виплати заробітної плати становить 25 459,37 грн.
При обчисленні середньої заробітної плати суд першої інстанції безпідставно взяв до розрахунку розмір заробітної плати за березень 2023 року з урахуванням суми виплачених відпускних, які не враховуються під час проведення розрахунків. Також суди не врахували, що у березні 2023 року позивач відпрацював лише 13 днів, з 16 березня до 24 квітня 2023 року перебував у відпустці, і тому для розрахунку слід брати до уваги заробітну плата позивача за повні два відпрацьовані місяці, а саме: січень і лютий 2023 року.
Суди не надали оцінки доводам відповідача щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не врахували часткового задоволення позовних вимог, обставин того, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла у період тимчасової окупації м. Херсона, протягом якої підприємство фактично не здійснювало свою господарську діяльність і було розграбоване, розмір середнього заробітку значно перевищує розмір заборгованості з виплати заробітної плати.
Враховуючи, що особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або затримку виплати заробітної плати працівникам, якщо така невиплата виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної сили), відповідача слід звільнити від відповідальності за затримку виплати заробітної плати ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 листопада 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом КП «Парки Херсона» від 24 червня 2021 року № 113 ОСОБА_1 прийнято на посаду робітника зеленого будівництва з випробувальним терміном два місяці з оплатою праці відповідно штатного розпису з 26 червня 2021 року.
Заробітна плата робітника зеленого будівництва з 01 лютого 2022 року становить 9 408,00 грн (штатний розпис КП «Парки Херсона»).
Наказом КП «Парки Херсона» від 29 червня 2022 року «Про оголошення простою», у зв`язку з призупиненням роботи КП «Парки Херсона» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022, виїзд за межі міста частини працівників, загрозу життю та здоров`ю працівників оголошено простій і зупинено на період з 01 липня 2022 року роботу КП «Парки Херсона» відповідно до статті 113 КЗпП України з можливим продовженням до закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні.
Пунктом 2 наказу передбачено, що працівники під час простою звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати 2/3 окладу.
Наказом КП «Парки Херсона» від 01 грудня 2022 року № 2 відновлено діяльність КП «Парки Херсона» у зв`язку з виробничою необхідністю з 02 грудня 2022 року та відновлено виконання робіт з режимом роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для певних працівників підприємства, у тому числі позивача ОСОБА_1 на посаді робітника зеленого будівництва.
Наказом від 24 квітня 2023 року № 123 ОСОБА_1 звільнено з посади робітника зеленого будівництва 24 квітня 2023 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 12 червня 2023 року № 01-10/242, виданої КП «Парки Херсона», заробітна плата позивача становить з липня до листопада 2022 року 6 272,00 грн щомісяця. Суми доходу вказані без вирахування податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до довідки КП «Парки Херсона» від 12 червня 2023 року № 01-10/242, залишок заборгованості заробітної плати, що підлягає до виплати ОСОБА_1 , становить 27 095,03 грн з вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору – 21 118,50 грн (у тому числі 2 007,03 грн за листопад 2022 року – період простою).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині розміру заборгованості заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України (в редакції станом на час виникнення правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
При цьому відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З обставин цієї справи відомо, що 24 квітня 2023 року позивач був звільнений з посади за угодою сторін, однак відповідач не провів із ним повного розрахунку.
Встановивши, що заборгованість із виплати заробітної плати за період з 01 липня до 30 листопада 2022 року становить 27 095,03 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача зазначеної суми.
Доводи касаційної скарги про те, що 20 травня 2023 року відповідач в рахунок погашення заборгованості за листопад 2022 року сплатив частину суми боргу у розмірі 1 317,23 грн, яка з урахуванням податків та зборів становить 1636,36 грн, не підтверджені в судах попередніх інстанцій належними доказами.
Оскільки відповідач не виплатив звільненому працівникові у встановлений строк всіх сум, правильними також є висновки судів про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП.
При цьому не заслуговують на увагу доводи скаржника про звільнення його від відповідальності за невиплату (затримку виплати) заробітної плати на підставі частини одинадцятої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки на час звільнення позивача місто Херсон вже було деоокуповане, що виключає наявність об`єктивних перешкод для виконання обов`язків роботодавця.
Визначаючи середньоденну заробітну плату, суди виходили з розміру заробітної плати позивача за лютий 2023 року (18 734,00 грн) і березень 2023 року (25 811,01 грн).
Разом із ти, при визначення середньоденної плати суди помилково врахували загальну суму виплат за березень 2023 року (25 811,01 грн), оскільки відповідно до довідки КП «Парки Херсона» від 23 червня 2023 року № 01-10/526 (а. с. 73 т. 1) до цієї суми увійшли відпускні за невикористану щорічну відпустку в розмірі 16 363,60 грн, які відповідно до Порядку №?100 не підлягають урахуванню при визначенні середньої заробітної плати.
Ураховуючи, що суди не встановили правильний розмір середньоденної заробітної плати позивача, що, відповідно, потягло помилковість розрахунку середнього заробітку в цілому, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості це зробити, постанова апеляційного суду в частині вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 400, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року в частині позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року в частині позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про заборгованості із заробітної плати залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.