Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Шевцової Н. В.,
суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рябчук Ігор Валерійович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2025 року (судді Жук А. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Служби безпеки України, Ради національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування указу (в частині),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування позову
1. 10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Рябчук І. В. звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі – Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Президента України з вимогою визнати протиправним, нечинним та скасувати Указ Президента України від 30 грудня 2023 року № 877/2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі – Указ № 877/2023) у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 , які зазначені у пункті 6 додатка до цього рішення, строком на п`ять років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 11 грудня 2024 року визнав неповажними зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та залишив позовну заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Рябчука І. В. без руху.
3. На виконання вимог цієї ухвали позивач направив до Касаційного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав платіжну інструкцію, витяг про наявність електронного кабінету адвоката в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим адміністративним позовом і поновлено цей строк. Відкрито провадження в адміністративній справі.
5. 12 лютого 2025 року до Касаційного адміністративного суду від представника Служби безпеки України (далі – СБУ) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить застосувати наслідки пропущення строків звернення до суду та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
6. У судовому засіданні представники третьої особи та відповідача підтримали клопотання. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотань про залишення позовної заяви без розгляду та просив відмовити в їх задоволенні.
7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року клопотання представника Президента України та представника СБУ про залишення позову без розгляду задоволено.
8. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: СБУ, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) залишено без розгляду.
9. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на стадії відкриття провадження у цій справі суд був обмежений можливістю з`ясувати всі обставини поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду, а тому висновки, зроблені судом в ухвалі про відкриття провадження у цій справі, про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом були передчасними.
10. Касаційний адміністративний суд виснував про наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України(далі – КАС України), для залишення цього адміністративного позову без розгляду та задоволення клопотань представників третьої особи та відповідача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
11. Не погодившись із цим судовим рішенням, 18 червня 2025 року представник позивача – адвокат Рябчук І. В. подав апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
12. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник позивача зазначив, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував та не перевірив підстав поважності пропущеного строку, не надав оцінку наявності нових підстав для подання позовної заяви, порушив право позивача на доступ до правосуддя, право на захист та не застосував норми Конституції України як норми прямої дії.
13. Представник позивача зазначив, що він вперше звернувся до Касаційного адміністративного суду з позовом до Президента України з вимогою визнати протиправним, нечинним та скасувати Указ № 877/2023 від 28 лютого 2024 року, тобто з дотриманням шестимісячного строку, встановленого КАС України.
14. Надалі Касаційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2024 року цей позов залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
15. Ураховуючи факт подання позовної заяви у визначений КАС України строк, обчислення перебігу процесуального строку звернення до суду з позовом підлягає зупиненню на час розгляду справи за первинним позовом. Крім того, положення КАС України не врегульовують питання обчислення процесуальних строків у випадку повторного звернення до суду після залишення позову без розгляду на підставі частини четвертої статті 240 цього Кодексу.
16. Вважає, що період із 28 лютого по 21 листопада 2024 року не може враховуватися до строку, в межах якого особа має право звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом.
17. Щодо підстав поновлення пропущеного строку у зв`язку з новою підставою для оскарження акта Президента України позивач зауважив, що з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 320/11733/24 відповідач всупереч положенням Закону України «Про санкції» фактично застосував такі санкції до громадянина України.
Позиція інших учасників справи
18. Представник СБУ подав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погодився з доводами апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.
19. Обґрунтовуючи свою позицію, представник СБУзазначив, що суд першої інстанції правильно застосував під час розгляду справи за першим позовом наслідки неявки в судове засідання учасника справи, визначені статтею 205 КАС України у справі № 990/55/24.
20. Наголосив на повторному неприбутті позивача, його представника, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, у судові засідання, призначені на 07 та 21 листопада 2024 року, без повідомлення ними причин такого неприбуття, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
Рух апеляційної скарги
21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 червня 2025 року відкрила апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рябчук І. В., на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2025року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/376/24, а ухвалою від 17 липня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
22. У цій справі, про перегляд якої подано апеляційну скаргу, є обставини, що передували залишенню позову без розгляду, а саме ОСОБА_1 уже звертався з аналогічним позовом, який ухвалою Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 990/55/24 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомлених позивача та його представника (пункт 4 частини першої статті 240 КАС України).
23. З огляду на те, що цією обставиною ОСОБА_1 обґрунтовує поважність пропущеного ним строку для звернення до суду з позовом у цій справі, суд викладе обставини з моменту, коли позивач вперше звернувся до суду з позовом у справі № 990/55/24, який було залишено без розгляду, оскільки, як наголошує, ця обставина має істотне значення для поновлення строку для звернення до суду з позовом у справі, що переглядається.
24. Оскаржуваний позивачем у відповідній частині Указ № 877/2023 офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» (від 02 січня 2024 року № 1).
25. Під № 6 додатка до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» містяться відомості про таку фізичну особу, як ОСОБА_2 , який, як вказано у рішенні, користується документами громадянина України на ім`я ОСОБА_1 .
26. Відповідно до пункту 3 Указу № 877/2023 цей Указ набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 02 січня 2024 року.
27. 28 лютого 2024 року позивач звернувся з позовом до Президента України із цими ж самими вимогами.
28. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 990/55/24 позов, поданий ОСОБА_1 , залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
29. 10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Рябчук І. В. знову звернувся до суду (справа, що переглядається) з позовом до Президента України із зазначеними вище вимогами.
30. Щодо підстав поновлення пропущеного строку у зв`язку з новою підставою для оскарження акта Президента України представник позивача зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 320/11733/24 задоволено позов ОСОБА_1 , яким:
– визнано протиправними та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 30 жовтня 2024 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 07 вересня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 ;
– зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області видалити (виключити) з інформаційної підсистеми «Недійсні документи» Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України, виданого Голосіївським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 14 вересня 2016 року.
31. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 11 грудня 2024 року визнав неповажними зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та залишив позовну заяву без руху.
32. Залишаючи без руху позовну заяву та, визнаючи неповажними наведені представником позивача підстави для поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом, суд першої інстанції виходив із того, що твердження позивача про те, що відкриття провадження у справі № 990/55/24 зупинило перебіг шестимісячного строку на подання позову у справі, не відповідають положенням процесуального законодавства, оскільки КАС України не передбачає інституту зупинення (переривання) строку звернення до суду і, відповідно, такий строк не зупиняється. Пропуск строку внаслідок попереднього звернення до суду оцінюється судом за загальними правилами щодо наявності поважності причин пропуску строку.
33. Щодо доводів представника позивача в частині заявлення нової підстави позову в цій справі Касаційний адміністративний суд зауважив, що позовна заява не містить обґрунтування того, чому, звертаючись до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 07 вересня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», вважаючи себе громадянином України, що підтверджується поданням позову у справі № 320/11733/24, ОСОБА_1 не доповнив підстави позову у справі № 990/55/24 або ж не звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування спірного Указу із зазначенням нових підстав позову в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом. Крім того, рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 320/11733/24 не набрало законної сили.
34. На виконання ухвали Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року представник позивача направив до суду, зокрема, заяву про поновлення пропущеного строку, яка обґрунтована таким:
– за змістом ухвали Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 990/55/24 підставою для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 стала повторна неявка належним чином повідомлених позивача та його представника; ні позивач, ні його представники повісток про виклик у справі № 990/54/24 ні засобами поштового зв`язку, ні будь-якими іншим способом не отримували; водночас частиною четвертою статті 240 КАС України визначено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку;
– позивач звернувся з первинним позовом до суду протягом 2 місяців із дня прийняття оскаржуваного акта, а саме 28 лютого 2024 року, тобто в межах строку, визначеного КАС України; отже, строк звернення до суду в період із 28 лютого по 21 листопада 2024 року перервався;
– згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення № 0610205380500, 0600254083450, 0600254083418 та розпискою про дату та час судового розгляду від 06 червня 2024 року, повістки про виклик у справі № 990/55/24 було вручено особисто; проте, підписи представника позивача у рекомендованих повідомленнях про вручення та у матеріалах справи є суттєво відмінними, що, у свою чергу, вказує на те, що повістки про виклик до суду отримано іншими особами; представнику позивача – Зінчуку Вадиму Юрійовичу взагалі не було направлено повідомлення про час та місце розгляду справи.
35. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом і поновлено цей строк. Відкрито провадження в адміністративній справі.
36. Поновлюючи строк на звернення до суду із цим позовом, суд першої інстанції виходив із того, що на стадії відкриття провадження у цій справі він обмежений можливістю з`ясувати всі обставини поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду, а тому станом на час винесення цієї ухвали вважав достатніми обґрунтування представника позивача про поважність причин пропуску звернення до суду із цим позовом.
37. 12 лютого 2025 року до Касаційного адміністративного суду представник СБУ надіслав письмові пояснення, у яких просив застосувати наслідки пропущення строків звернення до суду та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
38. Обґрунтовуючи свою позицію, представник СБУ зазначив, що ухвалою Касаційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року було відкрито провадження у справі № 990/55/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У судове засідання, призначене на 07 листопада 2024 року, позивач та його представник не прибули. Поважних причин відсутності позивача та його представника не встановлено. За таких обставин судовий розгляд справи відкладено через неявку в судове засідання сторони позивача.
39. Касаційний адміністративний суд повторно викликав у судове засідання, яке призначено на 21 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , направивши йому повістку на адресу: АДРЕСА_1 , та його представника Рябчука І. В., направивши повістку за адресою: пл. Солом`янська, 2, оф. 102, м. Київ, (за цією адресою знаходиться й представник Зінчук В. Ю., який брав участь у справі).
40. У судове засідання, призначене на 21 листопада 2024 року, позивач та його представник не прибули, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Суд зафіксував повторну неявку позивача в судове засідання без поважних причин. Позивач не заявляв про розгляд справи за його відсутності.
41. Оскільки мало місце повторне неприбуття позивача та його представника, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, в судові засідання без повідомлення причин такого неприбуття, суд залишив позов без розгляду відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
42. 17 лютого 2025 року до Касаційного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача також просить залишити позовну заяву без розгляду.
43. Представник відповідача зазначає, що оскаржуваний Указ Президента України офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» (від 02 січня 2024 року № 1), отже, саме із цієї дати розпочинається перебіг процесуального строку на його оскарження. Указує, що ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі № 990/55/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, однак позивач своїм правом на оскарження такої ухвали не скористався, чим фактично продемонстрував свою згоду з таким судовим рішенням. 10 грудня 2024 року, із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, позивач повторно звернувся до суду із цим позовом з ідентичними позовними вимогами без належного обґрунтування поважності причин такого пропуску.
44. 01 квітня 2025 року від адвоката Рябчука І. В. до Касаційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання, в якому представник позивача просить залишити без задоволення клопотання СБУ про застосування наслідків пропущеного строку. Представник позивача, крім іншого, зазначав, що ухвалою від 27 січня 2025 року Касаційний адміністративний суд задовольнив клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом і поновив цей строк. Посилаючись на положення частини четвертої статті 123 КАС України, представник позивача вказує, що суд фактично може дійти іншого висновку порівняно з тим, який сформульовано в ухвалі про поновлення пропущеного строку та відкриття провадження, проте підставою для такого висновку можуть бути нові обставини та докази сторін, які не були відомі суду під час відкриття провадження у справі; натомість представник третьої особи не зазначив жодних нових обставин, оцінку яким не надав суд під час поновлення пропущеного строку.
45. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою від 04 червня 2025 року, суд першої інстанції виходив із того, що на стадії відкриття провадження у цій справі суд був обмежений можливістю з`ясувати всі обставини поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду, а тому висновки, зроблені судом в ухвалі про відкриття провадження у цій справі, про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом були передчасними. Позивач ухвалу Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 990/55/24 не оскаржував, чим фактично продемонстрував свою згоду з таким судовим рішенням. Указане судове рішення набрало законної сили.
46. Отже, доводи про те, що позивач та його представники повісток про виклик у справі № 990/54/24 не отримували, а підписи представника позивача в рекомендованих повідомленнях про вручення та у матеріалах справи різняться, не можуть оцінюватися судом у межах цієї справи та братись до уваги як підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду.
47. Доводи, якими представник позивача обґрунтовує підстави для поновлення процесуального строку, в значній своїй частині стосуються повідомлення (неповідомлення) сторони позивача про процесуальні дії у справі № 990/55/24, і такі доводи могли б лягти в основу апеляційного оскарження ухвали Верховного Суду від 21 листопада 2024 року. Саме суд апеляційної інстанції вправі оцінювати такі доводи, а не суд першої інстанції під час повторного звернення до суду позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
48. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
49. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
50. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
51. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
52. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
53. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.
54. Строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
55. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
56. Таким чином, строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАСУкраїни, є процесуальним строком, установленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
57. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами.
58. День, коли особа дізналася про порушення свого права, – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
59. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
60. Усталеним у національній судовій практиці є розуміння того, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
61. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві – це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
62. Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24 та інших.
63. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
64. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
65. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
66. У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ указав «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
67. У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (заява № 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
68. У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
69. Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним в апеляційній скарзі, про наявність обставин, які свідчать про поважність причин пропуску ним строку для звернення до суду із позовом та незаконність ухвали про залишення позову без розгляду, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
70. У справі, що переглядається, має місце така хронологія подій:
– видання 30 грудня 2023 року оспорюваного Указу;
– звернення 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 з позовом (справа № 990/55/24);
– постановлення ухвали від 21 листопада 2024 про залишення позову (справа № 990/55/24) без розгляду року у зв`язку з повторною неявкою позивача (пункт 4 частини першої статті 204 КАС України);
– подання 10 грудня 2024 року позову у справі, що переглядається.
71. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
72. Позивач, заперечуючи щодо залишення у цій справі позовної заяви без розгляду, вважав, що повторне звернення до суду здійснено у розумні строки, залишення його попередньої позовної заяви без розгляду є свідченням зупинення строку для звернення до суду з позовом, а в цілому його активна поведінка щодо захисту порушеного права свідчить про поважність причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом.
73. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове провадження, що закінчилося залишенням позову без розгляду, не перериває і не зупиняє встановленого частиною першою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, тому цю обставину суд має оцінювати у контексті причини залишення позову без розгляду та наступної процесуальної поведінки учасника справи, які сукупно мають свідчити про існування об`єктивно непереборних або дійсно істотних обставин, перешкод чи труднощів, що зумовили залишення позову без розгляду та унеможливили своєчасне повторне звернення до суду після цього.
74. Залишення попереднього позову ОСОБА_1 без розгляду було зумовлено неналежною процесуальною поведінкою позивача і його представника (повторна неявка до суду та неповідомлення про причини неявки), які повинні були усвідомлювати наслідки своїх дій і не допускати подібного.
75. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_1 , що залишення позовної заяви без розгляду у попередній справі № 990/55/24 було помилковим, оскільки рекомендованих повідомлень про вручення № 0610205380500, 0600254083450, 0600254083418 та розписок про дату та час судового розгляду ні він ні його представник не отримували, не мають жодного значення для розгляду цієї справи, адже ці доводи могли бути предметом перевірки судом під час розгляду справи № 990/55/24 в апеляційному порядку, натомість позивач ухвалу про залишення позову без розгляду не оскаржував, а отже, погодився з висновками суду.
76. Суд не може оцінювати обґрунтованість судового рішення, постановленого в іншій справі, під час розгляду цієї справи.
77. Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що факт залишення позову ОСОБА_1 без розгляду не можна вважати поважною причиною повторного звернення до суду з пропуском строку.
78. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
79. Натомість у справі, яка переглядається, представник позивача як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права.
80. На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 указує на те, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
81. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що за вимогами диспозиції вказаної статті особа має право на звернення до суду, проте такі дії можливі лише в межах строку на звернення до суду з позовом, а в разі його пропуску суд повинен вирішити питання про його поновлення за загальним правилом. Тобто такі твердження не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
82. Положення статей 122, 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України є тими нормами права, які регулюють питання строків реалізації права на позов та передбачають наслідки недотримання цих строків. За загальним правилом, якщо особа не подала позов у строки, встановлені законом, і відсутні будь-які причини, що об`єктивно завадили їй у цьому, то така особа вправі очікувати реакції суду у виді рішення про повернення позовної заяви чи залишення позовної заяви без розгляду або рішення про відмову у відкритті провадження. У такому разі право на захист порушеного права вважатиметься реалізованим, а в основі реалізації такого права почасти буде поведінка (дії) самої особи, яка непрямо (за мовчазної згоди) схвалила, визнала чи примирилася з діями протилежної сторони.
83. Однак, якщо є обставини, які завадили вчасно звернутися до суду з об`єктивних причин, то закон дозволяє продовжити чи поновити такий строк. За процесуального підходу ознаки пропуску строку звернення до суду мають виявлялися на стадії прийняття позовної заяви і зазвичай до початку відкриття провадження у справі.
84. Тут потрібно враховувати, що в ситуації обмеженості часових рамок ухвалення рішення стосовно поданої позовної заяви неможливо повно і всебічно визнати названі позивачем причини такого пропуску поважними для його поновлення й водночас недостатніми для ухвалення негативного висновку про неповажність причин пропуску строку, а також такими, що з огляду на їх обсяг та зміст (або через брак даних) наче не дозволяють на початковій стадії судового провадження ухвалити рішення про відмову у відкритті такого провадження.
85. У таких випадках суд може відкрити позовне провадження, а невдовзі, якщо виявить нові підстави або з часом з`ясує справжню природу поданих раніше обставин, повернутися до питання дотримання строку звернення до суду й ухвалити рішення про передчасність свого висновку про поважність причин пропуску строку. У таких випадках судове провадження відкривається ніби «під умовою», «із застереженням», бо на той час не було достатніх причин, щоб визнати їх поважними для ухвалення протилежного за значенням судового рішення, але водночас залишає за собою можливість повернення до цього питання, якщо будуть для цього підстави. Така ситуація можлива на підставі закону й тільки тоді, коли для цього будуть певні юридичні об`єктивовані фактори, які зумовлюють і виправдовують такі дії суду.
86. Отже, процесуальний закон дозволяє повернутися до стадії прийняття позовної заяви після відкриття провадження та визначає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).
87. Запровадження можливості повернення до стадії прийняття позовної заяви за передбачених законом підстав не суперечить засадам адміністративного судочинства, відповідає принципам швидкодії та процесуальної економії, оскільки має на меті здійснення ефективного та справедливого правосуддя там, де є «спір», є предмет та межі спірних відносин. Якщо відбулося звернення до суду за захистом порушеного права, за наслідками якого суд з якихось причин відкрив провадження й почав розгляд справи по суті спору, хоча до відкриття чи невдовзі після цього були виявлені обставини, що унеможливлювали пред`явлення позову через сплив строку, то продовження розгляду справи по суті такого звернення (позову, спору) не може бути визнане прийнятним і законним, оскільки існують установлені законом передумови, які забороняють такий розгляд. Розгляд такого спору не досягне мети правосуддя, бо не можна розв`язувати спір за процедурою, якої на законних підставах не повинно було бути.
88. У справі, що переглядається, беручи до уваги дату ухвалення спірного Указу № 877/2023 (30 грудня 2023 року), дату первинного звернення позивача з позовом (28 лютого 2024 року), дату повторного звернення до Верховного Суду з адміністративним позовом (10 грудня 2024 року), доводи сторони позивача щодо обставин, які стали підставою для залишення первинної позовної заяви без розгляду, а також клопотання відповідача та третьої особи про порушення строків звернення до суду із цим позовом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду про залишення позову без розгляду, оскільки наявність поважних причин для поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом після відкриття провадження у справі не підтвердилась.
89. Залишення аналогічного позову ОСОБА_1 без розгляду в іншій справі не перериває і не зупиняє перебігу шестимісячного строку на оскарження спірного Указу № 877/2023, оскільки за встановлених судом обставин справи, з урахуванням доводів клопотань відповідача та третьої особи, позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом без поважних причин, що має наслідком залишення позовної заяви без розгляду навіть після того, як суд відкрив провадження у справі.
90. Інші доводи апелянта зводяться до власного тлумачення норм процесуального права. Ці міркування і твердження не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
91. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.
92. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
93. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права, то апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рябчук Ігор Валерійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 990/376/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Служби безпеки України, Ради національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) залишити без змін.
Постанова у справі № 990/376/24 набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Н. В. Шевцова Судді: О. Л. Булейко М. В. Мазур І. А. Воробйова К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний І. В. Дашутін Н. С. Стефанів Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак В. В. Король О. С. Ткачук О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
Текст постанови на підставі частини третьої статті 321 КАС України оформила суддя О. В. Ступак
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.