Працівник може звернутися до суду про вирішення трудового спору в тримісячний термін із дня, коли він дізнався про порушення права, а у справах про звільнення – у місячний термін із дня вручення копії наказу

Постанова Верховного Суду від 30.12.2020 р. у справі No140/559/20 (адміністративне провадження No К/9901/15352/20).

Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний термін із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний термін із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення згідно зі статтею 233 Кодексу законів про працю України визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Тобто, законодавцем визначено альтернативу обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

У спірних правовідносинах початок перебігу строку звернення до суду розпочався з дати отримання позивачем трудової книжки, тобто з 03.07.2018. Проте позивач звернувся з позовом лише 07.02.2020, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Позивач не надав доказів звернення до відповідача з моменту отримання трудової книжки з метою отримання копій оскаржуваних наказів. Відсутність у позивача копій оскаржуваних наказів не позбавляло можливості останнього звернутися до суду за захистом порушеного права протягом місячного строк після отримання трудової книжки та подання клопотання про витребування вказаних документів у відповідача.

Суд касаційної інстанції акцентує на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі наявного пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також підтверджені належними аргументами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів по-передніх інстанцій, що матеріальне забезпечення сім`ї та виїзд позивача за кордон із цього приводу не є поважними причинами, що унеможливлюють звернення до суду у встановлений законодавством термін за захистом порушеного права.

Слід зауважити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд й учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Ураховуючи те, що позивачем пропущений установлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами, а підстави, указані позивачем, визнані судом неповажними, колегія суддів уважає правильним застосування судом першої інстанції наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, які визначені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням термінів на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

На дотримання строків звернення до адміністративного суду як однієї з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема і в ухвалі Верховного Суду від 31.08.2020 у справі No9901/157/20.

Детальніше з постановою можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93928114