З 18 по 21 листопада проєкт «Право-Justice» провів черговий «peer-to-peer» діалог за участю французьких партнерів, зокрема представників Міністерства юстиції Франції та Національної ради адвокатів Франції.
Про це повідомляє технічний проєкт «Право-Justice» на своїй сторінці у Facebook.
Подія була присвячена ролі правничих професій у забезпеченні верховенства права — темі, безумовно, стратегічно важливій для України в контексті євроінтеграції.
Однак її формат поставив під сумнів один із ключових європейських принципів: жодні рішення щодо професії не можуть обговорюватися без участі її законного самоврядування.
Кого запросили — і кого не запросили
У офіційному прес-релізі «Право-Justice» зазначено, що до участі були залучені:
- Асоціація приватних виконавців України,
- Національна асоціація арбітражних керуючих,
- Нотаріальна палата України,
- ГО Асоціація правників України,
- ГО «Адвокат майбутнього»,
- ГО «Pro Justice»,
- експерти Проєкту «Право-Justice».
Але не було жодного представника Національної асоціації адвокатів України, яка об’єднує понад 70 000 адвокатів і є єдиним конституційно визначеним органом адвокатського самоврядування.
Натомість до діалогу були запрошені громадські організації, які є грантовими партнерами самого ж проєкту.
Це створило ситуацію, коли про адвокатуру говорили без адвокатури, а місце суб’єкта професійного самоврядування зайняли організації, що не мають на це інституційного мандату.
Чому це не дрібниця, а системний ризик
Адвокатура — це не просто «учасник ринку правових послуг».
Це інституція, що гарантує:
- право на захист,
- доступ до правосуддя,
- баланс між державою і громадянином,
- незалежність правничих професій.
Саме тому участь адвокатського самоврядування в обговореннях про майбутнє професії — не побажання, а вимога європейських стандартів.
У Франції, представники якої були присутні на заході, жодна подібна дискусія не відбулася б без Національної ради адвокатів.
В Україні ж виходить навпаки: інші професійні спільноти були, громадські організації були, донорські партнери були — а адвокатури не було.
Це створює ризики хибної репрезентації та спотворення реальної позиції професії.
Дипломатично кажучи — інклюзивність варто посилити. Прямо кажучи — червону лінію вже перетнуто
З одного боку, співпраця з громадськими організаціями є цінною. Вони відіграють важливу роль у розвитку експертного середовища, формуванні аналітики та впровадженні освітніх програм.
Але з іншого боку:
- громадська організація не може представляти професію;
- грантоотримувач не може замінювати незалежне самоврядування;
- технічний проєкт не може визначати, кого вважати «представником адвокатури».
Це вже не питання формату. Це питання змісту і довіри до процесу.
Потрібно коректно, але чесно сказати: якщо технічний проєкт дозволяє собі вести діалог про адвокатуру без НААУ, це суперечить стандартам Ради Європи та принципам демократичного управління професією.
Європейський стандарт один: про професію — лише за участю професії
Венеційська комісія, CCBE, Рада Європи — всі наголошують: адвокатське самоврядування є єдиним легітимним представником професії в питаннях політики та реформ.
Тому:
- обговорювати виклики адвокатури без адвокатури не можна;
- говорити про її роль у верховенстві права без її участі не можна;
- визначати майбутнє професії без її голосу — не можна.
Україна наполягає на принципі «про Україну — без України не можна». Цей принцип має застосовуватись і тут.
Висновок: конструктивний діалог можливий лише тоді, коли всі сторони за столом
Проєкт «Право-Justice» відіграє велику роль у підтримці правових реформ. Французький досвід, представлений на заході, є цінним. Участь громадських організацій — важливою.
Але жодна з цих переваг не перекриває базової потреби в інституційній коректності.
Про адвокатуру — без адвокатури не можна.
Про реформи професії — без НААУ не можна.
Про євроінтеграцію правничих професій — лише за участю їхнього справжнього самоврядування.
Це не жорстка позиція. Це — правовий стандарт.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.