Про негаторний позов у земельних спорах в практиці Верховного Суду Людмила Козловська

Про негаторний позов у земельних спорах в практиці Верховного Суду розповіла доктор юридичних наук, доцент, керівник відділу аналітичної та правової роботи Великої Палати Верховного Суду Людмила Козловська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практику Верховного Суду щодо негаторного позову у земельних спорах, а саме:

• 1. Розмежування негаторного та віндикаційного позовів в практиці Великої Палати Верховного Суду.
• 2. Негаторний позов як усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Захист повноважень власника.
• 3. Повернення земельних ділянок шляхом негаторного позову.
• 4. Особливості правового регулювання негаторного позову в цивільному і земельному законодавстві.
• 5. Фактичне та «книжне» володіння у практиці Верховного Суду. Ексклюзивність контролю над земельною ділянкою.
• 6. Відсутність спору та безспірність титулу «невідчужуваних земель».
• 7. Система способів захисту права власності на землю у практиці Великої Палати Верховного Суду.

У рамках характеристики негаторного позову у земельних спорах акцентовано на наступному:

1. Розмежування негаторного та віндикаційного позовів (практика ВП ВС)

Ключовий критерій розмежування – володіння майном.

Визначальним критерієм є наявність або відсутність володіння майном у позивача на момент звернення.

Володіння нерухомістю визначається за принципом реєстраційного підтвердження володіння: володільцем вважається той, за ким зареєстроване право власності.

Правові позиції ВП ВС:

• Якщо право власності зареєстровано за іншою особою — застосовується віндикація (ст. 387 ЦК).
• Якщо позивач не втратив володіння (фактичне або “книжкове”) — застосовується негаторний позов.
• Категорія «право володіння» використовується аналогічно земельному законодавству.

Ключові постанови:

• ВП ВС 04.07.2018, № 653/1096/16-ц (пп. 39, 89) — формування первинного підходу.
• ВП ВС 23.11.2021, № 359/3373/16-ц — уточнення критерію, застосування «книжного володіння».
• Позиція щодо земель водного фонду, ПЗФ, оборони — володіння не може перейти – негаторний позов.

2. Негаторний позов як усунення перешкод користування ділянкою. Захист повноважень власника

Негаторний позов усуває:

• фактичні перешкоди (зайняття, забудова);
• юридичні перешкоди (незаконні рішення, реєстрації).

Позов можливий, коли:

• позивач є володільцем (фактично або юридично – за реєстром);
• відповідач не володіє, але створює перешкоди.

Законодавче регулювання:

• ст. 391 ЦК – захист користування і розпорядження;
• ст. 152 ЗК – усунення будь-яких порушень, навіть без позбавлення володіння.

3. Повернення земельних ділянок шляхом негаторного позову

1) Землі водного фонду:

• Заволодіння приватними особами неможливе.
• Порушення кваліфікується як таке, що не пов’язане із позбавленням володіння.
• Вимога про «повернення» розглядається як негаторний позов.
  Постанови ВП ВС 12.06.2019 №487/10128/14-ц; 11.09.2019 №487/10132/14-ц.

2) Землі ПЗФ:

• Приватизація таких земель є неможливою – володіння не переходить.
• Ефективний спосіб: негаторний позов, а не віндикація.
• Постанова ВП ВС 20.06.2023 №554/10517/16-ц.

3) Землі оборони, зокрема прикордонна смуга:

• Можуть перебувати тільки у державній власності – заволодіння неможливе.
• Повернення через негаторні вимоги.
• (Постанова КГС ВС 2025 №903/1324/23).

4. Особливості правового регулювання негаторного позову в цивільному і земельному законодавстві

ЦК України і ЗК України по-різному підходять до регулювання негаторного позову, причому Земельний кодекс дає ширші, спеціальні підстави для його застосування.

Нормативні відмінності між ЦК та ЗК щодо негаторного позову:

1. Стаття 391 ЦК України: захист користування та розпорядження майном.

ЦК встановлює, що негаторний позов спрямований на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном: «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном».

Ключові моменти:

• захищаються лише два повноваження власника:
  користування і розпорядження;
• законодавець відмовився від класичної умови, що порушення має бути «не пов’язаним із позбавленням володіння» — тобто формально ця умова більше не є необхідною;
• ст. 391 ЦК не містить прямої вимоги про наявність фактичного володіння — хоча традиційно судова практика таку вимогу висувала.

2. Частина 2 статті 152 ЗК: захист усіх повноважень власника.

Частина 2 ст. 152 ЗК передбачає: «Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою».

Ключові особливості:

• захищаються усі правомочності власника (володіння, користування, розпорядження);
• поняття негаторного позову у ЗК не прив’язане до фактичного володіння — фізичне панування не є визначальним;
• ЗК ширше формулює підставу застосування негаторного позову, ніж ЦК.

Право володіння в ЦК та ЗК: різний зміст

1. “Фактичне володіння” (традиційне в цивільному законодавстві):

• фізичне панування над річчю;
• раніше вважалося умовою негаторного позову.

2. “Право володіння” як складова права власності (у земельному законодавстві):

• належить завжди власнику;
• не може бути незаконним;
• існує незалежно від фактичного контролю над земельною ділянкою.

Це має такі наслідки:

• навіть якщо інша особа фізично зайняла ділянку → власник не втрачає право володіння земною ділянкою;
• тому він може використовувати негаторний позов, а не віндикацію.

5. Фактичне та «книжне» володіння. Ексклюзивність контролю

Книжне (реєстраційне) володіння:

• підтверджується записом у ДРРП;
• презюмується правильним;
• може бути незаконним, але створює володіння відповідача.

Фактичне володіння:

• не є визначальним у земельних спорах (згідно ЗК).
• ВП ВС визнає, що власник не втрачає право володіння навіть при реєстрації за іншою особою.

Ексклюзивний контроль: важливо для визначення, чи створює відповідач перешкоди (фізичні чи юридичні).

6. Відсутність спору та безспірність титулу «невідчужуваних земель»

Землі, на які не може виникнути право приватної власності:

• водного фонду;
• природно-заповідного фонду;
• оборони;
• землі з пам’ятками археології.

У цих випадках:

• заволодіння є неможливим – не виникає «спір про володіння»;
• застосовується негаторний позов.

7. Система способів захисту права власності на землю (практика ВП ВС)

Відповідно до практики ВС застосовуються:

1. Негаторний позов, коли:

1. власник не втратив володіння (фактичне або юридичне);
2. або земельна ділянка невідчужувана за законом.
3. Віндикаційний позов, коли:

1. право власності зареєстроване за іншою особою;
2. чинні ст. 387–388 ЦК підлягають застосуванню.
3. Позови про скасування рішень органів влади, якщо ці рішення:

1. самі створюють перешкоди у користуванні ділянкою;
2. особливо щодо водного фонду чи ПЗФ.
3. Комбінація вимог — заборонено поєднувати віндикацію і негаторний позов в одній вимозі (постанова ВП ВС 18.01.2023 №488/2807/17).

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.