Рішення про позбавлення особи статусу біженця може бути прийнято, якщо ця особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, на підставі відповідного клопотання органу Служби безпеки України та на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів.
15 квітня 2020 року КАС ВС розглянув касаційну скаргу у справі No640/5486/19 за позовом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до ДМС України,Центрального міжрегіонального управління ДМС умісті Києві та Київській області про визнання протиправними дій щодо внесення подання про позбавлення статусу біженця, визнання протиправним і скасування рішення про позбавлення статусу біженця.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що ДМС України до вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця звертався із відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо позивача.
Судами встановлено, що до матеріалів адміністративної справи No640/5486/19 після прийняття судового рішення від 26.12.2018 у справі No826/8764/18 було додано лише лист ДМС України від 27.03.2019 No8.5-2422/2-19 про проведення процедурних заходів щодо позбавлення позивача статусу біженця, яким надіслано подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 No664/01/40-2019 та подання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо внесення подання від 27.03.2019 про позбавлення позивача статусу біженця. При цьому ДМС України рішення від 28.03.2019 No101-19 прийнято на тій самій підставі, що й рішення від 20.04.2018 No135-18 про позбавлення статусу біженця, однак, в даному ви падку без проведення процедури щодо позбавлення особи статусу біженця та, як і раніше, за відсутності будь-яких доказів, які свідчать про те, що позивач займається діяльністю, яка становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області суди виходили з того, що обставини, покладенні в обґрунтування наявності підстав для позбавлення позивача статусу біженця в оскаржуваному рішенні, були відомі відповідачам ще на момент винесення рішення ДМС України від 20.04.2018 No135-18 про позбавлення статусу біженця, фактично досліджувались судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи No826/8764/18 та були визнані такими, що належними та допустимими доказами не підтвердженні.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У справі встановлено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі клопотання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24.12.2017 No14/3/2-27529; подання Управління ДМС України в Київській області від 23.03.2018 та подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 No664/01/40-2019 про позбавлення статусу біженця.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначили, що з огляду на судові рішення у адміністративній справі No 826/8764/18, перелічені документи не є доказами, які підтверджують, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, а надані документи лише повідомляють про знаходження позивача у міжнародному розшуку.
Колегія суддів за значила, що знаходження позивача у міжнародному розшуку автоматично не свідчить про здійснення ним діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
При цьому колегія суддів Верховного Суду враховує, що рішення про позбавлення особи статусу біженця може бути прийнято, якщо ця особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, на підставі відповідного клопотання органу Служби безпеки України та на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ймовірна причетність позивача до організації міжнародного наркотрафіку у 2010 році на території інших країн, становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила , що відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що до вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця відповідач звертався із відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян,які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо позивача.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі No 640/5486/19 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88781259