Про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами встановлення причинного зв’язку захворювання у військовослужбовців

Результатом розгляду військово-лікарською комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби у військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних силах України є ухвалення рішення у вигляді постанови.

08 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі No 825/2063/16 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У червні 2016 року позивачем на адресу відповідача скеровано заяву про встановлення причинного зв’язку поранень – черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року. До заяви позивачем були додані відповідні медичні та військово-облікові документи.

Листом від 8 червня 2016 року No3498 позивачу було відмолено в задоволенні заяви, у зв’язку із тим, що у наданих ним документах відсутні первинні медичні документи за отриманими травмами у 1991 та 1996 роках.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідач не розглянув вказане звернення позивача, не прийняв відповідної постанови, як це передбачено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони Українивід14 серпня 2008 року No402 (далі – Положення No402; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того,що твердження суду першої інстанції стосовно винесення комісією за результатами розгляду питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного зв’язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) лише постанови, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже, є передчасним.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, рішення суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Спір між сторонами виник з приводу правомірності/протиправності дій Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України під час розгляду звернення з додатками ОСОБА_1.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 No 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров’я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 No 402затверджено Положення No402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення No402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов’язаних, установлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення No402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Приписами пункту 2.2та2.3 глави 2 Розділу І Положення No402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належить, зокрема, Центральна військово-лікарська комісія (далі – ЦВЛК), яка є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Порядок установлення причинного зв’язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 21 Розділу 2 Положення No402. Так, згідно з пунктом 21.3 глави 21 Розділу 2 Положення No402 причинний зв’язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, – штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв’язку захворювання(травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені в пункті 21.5 глави 21 Розділу 2 Положення No402. І ці постанови приймаються колегіально, більшістю голосів згідно з пунктом 20.1 глави 20 Розділу 2 Положення No402.

За такого нормативного регулювання правильним є висновок суду першої інстанції, що результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби є винесення останньою рішення у вигляді постанови.

Надана ЦВЛК ОСОБА_1 відповідь, що оформлена листом від 8 червня 2016 року No3498, не має обов’язкового характеру і не встановлює для позивача правових наслідків, а тому такий лист не є рішенням суб’єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції на час вирішення цього спору судами попередніх інстанцій).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем постанова про наявність або відсутність причинного захворювання поранення ОСОБА_1 – черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року не виносилась і така обставина не спростована в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що для належного способу захисту, необхідного для поновлення прав позивача, слід зобов’язати ЦВЛК прийняти та розглянути заяву позивача по суті щодо встановлення причинного зв’язку поранень (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20 червня 1990 року по 29 червня 1992 року на території Грузії.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі No 825/2063/16 можна ознайомитися за посиланням— https://reyestr.court.gov.ua/Review/96112596.