Про сімейні спори: неприпустимість зловживання процесуальними правами розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права Лариса Гретченко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лекторка докладно проаналізувала разом з учасниками неприпустимість зловживання процесуальними правами у сімейних спорах, а саме:
- 1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві.
- 2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду.
- 3. Наслідки визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням правом.
- 4. Заходи процесуального примусу з метою спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов’язків та припинення зловживання правами.
- 5. Висновки щодо зловживання правами в огляді судової практики у спорах, що виникають з сімейних правовідносин.
У рамках характеристики зловживання процесуальними правами у сімейних спорах акцентовано на наступному:
1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві
До зловживань належать дії, спрямовані на досягнення неправомірної мети, зокрема:
Основні види зловживання:
- Використання «можливостей» судочинства на шкоду правам інших осіб.
- Створення штучних підстав для звернення до суду.
- Використання надуманих перешкод, що унеможливлюють розгляд справи.
- «Замаскований» вплив на вирішення справи.
- Затягування процесу, подання безпідставних заяв та клопотань.
- Маніпуляції з підсудністю, юрисдикцією, автоматизованим розподілом суддів.
- Маніпуляції зі складом суду (наприклад, ініціювання врегулювання спору без реального наміру).
- Подання нецензурних, образливих документів або прояв неповаги до суду.
- Подання скарги на рішення, яке не підлягає оскарженню.
- Повторне подання ідентичних заяв або позовів (зокрема, з метою впливу на автоматизований розподіл).
- Заявлення необґрунтованих відводів суддям з метою затягування процесу.
- Використання процесуальних прав не для вирішення спору, а для створення штучного спору чи тиску на іншу сторону.
Перелік дій у ст. 44 ЦПК України не є вичерпним — будь-які дії, що суперечать завданню судочинства, можуть бути визнані зловживанням.
2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду
Ключові положення ВС:
- Добросовісність — обов’язок учасника процесу діяти чесно, відкрито, без умислу зашкодити іншим.
- Зловживання правами — умисні недобросовісні дії, що порушують порядок судочинства та перешкоджають доступу до правосуддя.
- Дії, які формально є реалізацією права, але виконуються не для захисту права, а для перешкоджання процесу, — це зловживання.
- Критерії добросовісної поведінки (ВП ВС, 29.11.2023):
- поведінка має бути очікуваною;
- не повинна обмежувати права інших;
- не може переслідувати протиправну мету;
- має сприяти встановленню істини.
- ВС: повторні апеляції або касації всупереч закону — це зловживання (справа №682/3512/18).
- Подання образливих скарг — окремий вид зловживання (повернення касації).
Принцип добросовісності тлумачиться як противага зловживанню правами.
3. Наслідки визнання судом дій учасника процесу зловживанням правом
Процесуальні наслідки (ст. 44 ЦПК):
- Залишення без розгляду скарги, заяви, клопотання.
- Повернення скарги, заяви, клопотання, позову.
- Накладення штрафу (поширена практика, напр.: штраф ТОВ «Шепетівка Агро» за багаторазові апеляції — три прожиткові мінімуми).
- Інші заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК.
Правові наслідки:
- Визнання поведінки очевидно недобросовісною.
- У випадку з матеріальними правами — відмова у позові (зловживання матеріальним правом).
- Можливість ухвалення окремої ухвали з повідомленням відповідних органів.
ВС підкреслює: зловживання — це форма процесуального правопорушення, що тягне процесуальні санкції.
4. Заходи процесуального примусу для припинення зловживання правами
ЦПК передбачає:
- Штраф (найтиповіший захід).
- Привід (якщо ігноруються виклики суду).
- Видалення із залу судового засідання (при неповазі до суду).
- Залишення без розгляду процесуальних документів.
- Повернення скарг і заяв.
- Обмеження строків для подання документів.
- Фіксація порушення у окремій ухвалі.
Суд зобов’язаний застосовувати ці заходи для забезпечення доступу до правосуддя:
зловживання одних осіб позбавляє інших можливості отримати рішення у розумні строки.
5. Висновки щодо зловживання правами у справах, що виникають із сімейних правовідносин
Ключові узагальнені висновки:
- Сімейні спори — одна з категорій, де найчастіше трапляються спроби штучно створити спір, вплинути на суд або обійти закон.
- ВС встановлює, що:
- недобросовісна поведінка подружжя при поділі майна може бути зловживанням правом;
- штучні позови (наприклад, аліменти між «пов’язаними» особами для зменшення зобов’язань перед іншими кредиторами) — зловживання;
- проведення процесуальних маніпуляцій за участі родичів (бабуся–внук) задля створення фіктивних передумов — неприпустиме;
- суди мають активно протидіяти штучним спорам, що імітують сімейні конфлікти, але насправді мають іншу мету.
ВС прямо вказує: зловживання правами у сімейних спорах підлягає доведенню на загальних підставах, а при встановленні таких фактів суд повинен застосовувати процесуальні санкції.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.