Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько розповів про судову практику ВС щодо спорів на стадії виконавчого провадження. Він звернув увагу на трансформацію судової практики щодо посилення захисту прав добросовісного набувача в контексті оскарження результатів публічних торгів, що проводяться в межах примусового виконання судових рішень або в процедурах банкрутства.
Про це повідомляє Судова влада.
Суддя зазначив, що публічні торги мають залишатися найбільш безпечним способом набуття майна і, як наслідок, це дозволить формувати в результаті їх проведення максимально можливу ціну реалізованого майна. За його словами, попередня судова практика, відповідно до якої в разі визнання результатів торгів недійсними майно підлягало обов’язковому витребуванню, поступово змінюється. Наразі підхід ВС ґрунтується на концепціях захисту добросовісного набувача та наявності віндикаційного імунітету: навіть якщо прилюдні торги визнаються недійсними, витребування майна в набувача можливе за умови доведення обставин, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання у мирне володіння майном добросовісного набувача або про його недобросовісність.
Суддя навів приклади з практики судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС, яка відступила від підходу автоматичного витребування майна після визнання торгів недійсними. У цих постановах судова палата сформулювала позицію, згідно з якою необхідною передумовою для витребування майна є встановлення обставин недобросовісності набувача. Також суддя наголосив, що визнання правочину недійсним саме по собі не є підставою для витребування майна, якщо не встановлено дефектів волевиявлення сторін оспорюваного правочину. До того ж при застосуванні приписів ст. 388 ЦК України слід враховувати положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ці позиції, знову ж таки, спрямовані на захист прав добросовісного набувача та були закріплені, зокрема, у постановах судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 22 травня 2024 року у справі № 924/408/21 (924/287/23) та від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20.
Олександр Банасько наголосив на необхідності зміни підходів у питанні щодо визначення шляхів реагування заінтересованими особами на порушення процедури проведення публічних торгів, зауваживши на тому, що насамперед за відповідні порушення мають нести майнову відповідальність замовник і організатор торгів. На думку судді, визнання прилюдних торгів недійсними має бути винятковим засобом реагування на допущені під час їх проведення порушення.
Суддя приділив увагу підходам ВП ВС, сформульованим у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, згідно з якою:
- 1) якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред’явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;
- 2) якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред’явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у разі повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);
- 3) якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред’явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.
Правовим наслідком задоволення судом позовних вимог щодо визнання результатів аукціону з реалізації майна та договору купівлі-продажу майна боржника недійсними є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору. При цьому позивач, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, не згадуючи про повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем.
Олександр Банасько звернув увагу на актуальність розгляду ВП ВС справи щодо оспорення фраудаторних правочинів за позовами державного або приватного виконавця. Йдеться про касаційне провадження № 367/252/24, яке має важливе значення для забезпечення виконання судових рішень. У цьому контексті він згадав і правову позицію, викладену в постанові ВП ВС від 8 червня 2022 року у справі № 2-591/11, якою підтверджено право виконавця звертатися з позовами, необхідними для виконання судового рішення.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.