За умови своєчасного та повного виконання компанією-заявником обов’язків із декларування ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його обов’язків щодо декларування ПДВ і якщо не було шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, така компанія не може нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов’язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею
16 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі No1.380.2019.006624 (провадження NoК/9901/32387/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід»до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган провів перевірку, за результатами якої платнику податків було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у зв’язку з встановленням факту нереальності операцій з постачання (передачі) товарів на адресу контрагентів, відсутністю технічних, економічних і трудових ресурсів для отримання товарів в таких обсягах. Платник податків указав, що всі господарські операції є реальними, що підтверджується первинними документами, і відбувалися в межах господарської діяльності. Тому за відсутності відомостей у постачальника щодо повернення коштів у майбутньому зменшення зобов’ язань у зв’язку з пере веденням боргу кваліфікуються як актив, який потрібно враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності постачальника.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, задовольнив адміністративний позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується фактичний продаж платником податків товару його контрагентам з метою отримання прибутку та доведення попереднього придбання таких товарів у своїх постачальників і понесення у зв’язку з цим витрат, а висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій були зроблені без наявності достатньої доказової бази та ґрунтуються лише на наявній податковій інформації.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення– без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Ураховуючи своєчасне та повне виконання компанією-заявником обов’язків із декларування ПДВ,неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов’язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, така компанія не може нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов’язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Таким чином, відбулося порушення статті 1 Протоколу No1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилання податкового органу на відкриті кримінальні провадження щодо контрагентів платника податків не є беззаперечною підставою для висновку про визнання господарських операцій нереальними.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі No1.380.2019.006624 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95580195.